Читати книгу - "Кінь, що впіймав лева, киргизька казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: киргизька казка
- 218
- 0
- 16.09.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Мав селянин коня із зірочкою на лобі. Навесні кінь ходив у плузі, тягнув борону, восени
молов на тоці збіжжя, взимку возив на санях воду, словом, знаходилася для нього робота щодня. Але минули роки, Білозорий постарів, нічого вже робити не міг.
– Іди тепер своєю дорогою,– сказав йому господар та й вигнав у гори. Довелося звикати коневі до нового життя.
Одного разу зустрілася йому лисиця.
– Чого це ти вуха повісив? – питає.– Сумуєш, вигляд у тебе – гірше нікуди. Що за лихо спіткало тебе?
– Правду кажеш, лисичко, лихо, – поскаржився Білозорий. – Щедрість і скнарість, виявляється, в парі не ходять.
Скільки років я вірно служив господареві, а дослужився до того, що він безжалісно прогнав мене.
– Що ж ти думаєш робити тепер? Треба шукати якийсь вихід.
– Який там вихід,– похнюпився Білозорий.– Господар погодився б мене годувати хіба що тоді, якби я зловив і привів йому лева. Але де вже мені зробити таке!
Послухала лисичка коня та й каже:
– Я допоможу тобі, покладися на мене.
– Нехай буде по-твоєму.
– Зробимо так: лягай отут і відкинь копита, наче тобі вже кінець прийшов. А далі побачиш,– сказала лисичка і побігла.
Білозорий, поклавшись на долю, так і зробив. А лисичка недалечко й відбігла, зупинилася біля печери, де мешкав пристаркуватий лев.
– Здрастуй, леве! – гукнула вона. – Ти, напевне, голодний. Ходи зі мною, я нагодую тебе.
Лев кліпнув очима, позіхнув, широко роззявив пащу, неквапом виліз із печери і рушив услід за лисичкою. Коли ж угледів коня, що лежав, наче мертвий, кинувся до нього.
– Май терпіння,– зупинила його лисичка.– Кінь нікуди від нас не втече. А тобі треба берегти свою гідність. Негоже гризти кістки де заманеться. Забрав би коня додому и ласував би там досхочу.
– Як же я заберу його? – рикнув роздратований лев.
– Щось можна придумати. Зробимо так: я прив’яжу коня тобі до хвоста, а тоді вже тягни його, куди схочеш.
Пристав на таку пораду лев. Лисичка обернула його хвостом до коня, розправила довгий кінський хвіст й обережно зв’язала ним левові задні ноги. Не встиг той отямитися, як лисичка гукнула:
– Ну, Білозорий, тепер не гайся, коли маєш розум!
Ще й стьобнула коня через спину.
Білозорий миттю схопився на ноги та й поволік лева за собою. Той заричав так, що й казати годі: затремтіли скелі, захвилювались озера, а річки потекли назад.
Через гори й долини приволік Білозорий лева аж до хати свого господаря. Господар зрадів, коневі накидав сіна й більше ніколи не проганяв його з дому.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кінь, що впіймав лева, киргизька казка», після закриття браузера.