Читати книгу - "Вояк і чорт, фінська казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: фінська казка
- 162
- 0
- 29.09.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Чорт одягнув найкраще вбрання, узяв подарунки та й пішов сватати доньку торпаря. Її мати швидко зрозуміла, що то за жених завітав. Стара прийняла подарунки, відкликала юнку в куток і прошепотіла:
– Візьми ці дві лозини, і коли увечері жених прийде до тебе, боляче цьвохни його.
Коли споночіло, чорт прокрався до кімнати нареченої, а та заходилася стьобати його лозинами. Чорт кричав і завивав, пістрибував попід стінами, поки зрештою обернувся на малесенького в’юнкого черв’яка і хотів вишмигнути в замкову щілину. Одначе торпарева донька вже очікувала на нього за дверима з пляшкою: спіймала чорта в посудину, міцно закоркувала й відрізала:
– Тепера там і сиди, жених нещасний!
Та й кинула пляшку в глибочезне провалля.
Минуло десять років. Чорт у пляшці геть зігнувся і змалів, проте чекав порятунку. Та хто ж полізе в ту безодню?!
Минуло ще десять літ, і ось у проваллі опинився вояк, який щойно повернувся з турецької війни. Бідарем ішов, бідарем і зостався. Але перед смертю йому закортіло розбагатіти, і почав він шукати в рідному краї рудоносну жилу.
На дні провалля вояк побачив блискучу пляшку. Взяв її до рук і співчутливо роздивлявся чорта. Звісно, той прохав жалісливо, щоб служивий випустив його, обіцяючи за допомогу п’ять монет зі щирого злота. Одначе вояк потрусив пляшкою, усміхнувся й поцікавився:
– Звідки ти візьмеш, голодранцю, такі гроші?
Чорт збільшив винагороду й пообіцяв колишньому солдатові до кінця життя платити по п’ять золотих щодень.
Вояк одкрив корок, і чорт вибрався з пляшки. Багаторічна неволя геть змучила його – шкіра та кості, але як тільки жадібно вдихнув повітря, став хвацьким хлопцем і сказав:
– Сідай-но мені на спину – й вирушимо роздобувати тобі платню!
– Куди це? – запитав солдат.
– А що тут гадати,– до Туреччини, там живе багатий народ,– пояснив чорт.
– Та я недавно повернувся звідти й не бачив нічого, крім мерців, крові й бруду,– кинув вояк.
– Ти не був там, де золото блищить,– одповів чортисько і наказав чоловікові всістися йому на спину.
Той послухався, і вони щодуху помчали до Туреччини. Невдовзі дісталися Константинополя й спинились біля султанового палацу.
Походжали вдвох гомінливими вулицями й роззиралися довкола.
– Де ж те блискуче золото? – запитав солдат, тримаючи хвостатого за руку, щоб не втік, бува.
– Тут, у палаці, де господар сидить на мішках із грошима,– відгукнувся чорт, і вони зупинилися перед управителем султанової скарбниці.
– У цього паші є донька,– заговорив чорт,– чарівна дівчина, яку батько називає світлом очей своїх. Розташуйся на заїжджому дворі, а я проберуся до серця доньки паші й зроблю так, що вона занедужає. Почнуть шукати лікарів, але жоден не зможе вилікувати її. Тоді з’явишся ти, дмухнеш їй повітря в уста, і юнка тієї ж миті одужає. Але вчиниш це лише після того, як паша пообіцяє тобі щодня платити п’ять золотих монет до кінця життя.
Чорт учинив, як пообіцяв, і чарівна донька паші злягла в постіль. Батько, звісно, запросив наймудріших лікарів Туреччини, та вони не могли збагнути, на що хвора дівчина, про лікування ж годі й говорити.
Тоді вояк підійшов до паші:
– Якщо платитимеш мені п’ять золотих монет щодня до кінця мого життя, то вилікую твою доньку.
Паша пообіцяв платити. Солдат нахилився і дмухнув дівчині в уста.
Чорт негайно облишив стискати серце юнки, і та підхопилася здоровісінька на ноги.
Вояк отримав платню наперед, вийшов на вулицю, де став очікувати на чорта. Вигулькнувши, той сказав:
– Тепера ходімо до султана, оглянемо головний палац магометан.
Обійшли чудовий палац навколо і зрештою натрапили на кухню. В напіводчинене вікно линули незвичайні пахощі. Чорт і вояк без запрошення ввійшли туди й побачили, що султанша порається біля плити й смажить своєму високому повелителю ласі шматочки.
– Тепера я зачаклую цю жінку – і вона захворіє, а ти вилікуєш її,– мовив нечистий солдатові і разом зі стравою проник у її нутрощі.
Від цього жінка почала так буянити, що казанки й сковорідки полетіли шкереберть, а жарини з печі аж бризнули навсібіч.
Вояк вишмигнув із палацу, втягнувши голову в плечі, і став знову жити на заїжджому дворі.
Через кілька днів до нього дійшла чутка, що султан шукає лікаря, який би порятував його жінку, в котру знагла вселився злий дух. Вояк прийшов до палацу, став перед султаном і заявив, що він лікар і може вилікувати хвору, але зажадав, щоб йому збудували палац на березі Мармурового моря.
Султан запевнив, що палац буде, а солдат сказав:
– Я пройдуся з хворою морським узбережжям і там вижену з її тіла злий дух, одначе для цього у місті повинні вдарити у всі дзвони, засурмити в усі труби.
Султан пообіцяв сповнити це бажання, і вояк повів узбережжям змучену хворобою жінку.
Коли з міста долинули калатання дзвонів та звуки сурм, солдат дмухнув жінці в уста. Чорт одразу полишив її і запитав:
– Що це у вас за радісне свято ні з того ні з сього почалося в місті – дзвони так і заливаються?
Вояк одповів:
– Чував я, що це твоя теща йде сюди, аби стрітися з тобою. Це вже вона прибула напевне, бо так лунко бомкають дзвони.
– Моя теща? – у чорта очі на лоба полізли.– У мене взагалі немає тещі!
– А ота стара з фінського пралісу, що навчила доньку, як запхнути тебе в пляшку, прийшла сюди, і, схоже, будуть тобі непереливки.
– Та невже стара чаклунка тут?! – жахнувся чорт.– Що ж мені робити?
– Тікай звідси хутчіш хоч у киргизькі степи,– порадив солдат.
– Так я і вчиню,– пообіцяв чорт і чкурнув – лиш камінці сипонули з-під його копит.
А солдат повів султаншу до султана. За це йому побудували розкішний палац на березі Мармурового моря. А паша, скарбничий володаря, віддав йому за дружину свою чарівну доньку. Адже все одно мусив платити щодня п’ять монет зі щирого злота.
* Торпар – безземельний селянин, що орендує шмат поля.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вояк і чорт, фінська казка», після закриття браузера.