Читати книгу - "Волова хатка, литовська казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: литовська казка
- 204
- 0
- 07.10.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зустрічає раз віл барана.
– Куди ти йдеш? – питає він барана.
Баран йому:
– Від зими лютої тікаю – Літечка теплого шукаю!
– Ну, то ходімо разом!
Ідуть, ідуть, зустрічають свинку. Віл гукає:
– Куди ти, свинко, йдеш?
Вона й відповідає:
– Від зими лютої тікаю Літечка теплого шукаю!
– Ну, то ходімо разом!
Дорогою зустрічають гусака.
– Куди ти йдеш, гусаче?
– Від зими лютої тікаю –
Літечка теплого шукаю!
– Ну, то ходімо всі разом,– каже віл. Ідуть собі та й ідуть. Зустрічають півня.
Віл і гукає:
– Куди ти, півнику, йдеш?
А півник йому:
– Від зими лютої тікаю –
Літечка теплого шукаю!
– Ну, то ходімо всі разом!
Ідуть, ідуть разом, але ніде літа так і не знайшли. Віл надумав будувати хатку. Каже баранові:
– Давай збудуємо хатку!
А баран йому:
– У мене кожух теплий, я й так перезимую.
Тоді віл до свинки:
– Давай збудуємо хатку!
А свинка йому:
– Я зариюсь в землю, мені холодно не буде, я і так перезимую.
Каже віл гусакові:
– Давай збудуємо хатку!
А гусак йому:
– Я одним крилом постелюся, а другим укриюся, то й так, перезимую.
Тоді віл до півника:
– Півнику, давай збудуємо хатку!
А той йому:
– Я й так перезимую.
Ну що тут вдієш,– довелося волові самому будуватися. Віл і поставив хатку. Прибіг баран:
– Волику, дозволь мені з тобою разом жити!
Віл йому:
– Твій кожух теплий, ти й так перезимуєш!
– Пусти, а то я рогами стіни проб’ю, будеш у холоді жити.
Пустив віл барана до своєї хатки.
Прибігла свинка:
– Пусти мене в хатку жити!
– А ти ж у землю зариєшся та й так перезимуєш!
– Пусти! А як не пустиш, то я тобі підмурок підрию – і холодно тобі буде у твоїй хатці.
Пустив віл і свинку.
Прилетів гусак, каже:
Віл йому:
– Ти й так обійдешся: одним крилом постелишся, другим укриєшся – так і перезимуєш!
Гусак каже:
– Пусти, пусти! Бо як не пустиш, то я з твоїх стін мох повискубую, буде тобі холодно жити.
Впустив віл і гусака.
Прибіг півень і каже:
– Пусти й мене!
А віл півневі:
– Ти й так перезимуєш.
– Пусти! А як не пустиш, то я вилечу на горище, розгребу землю на стелі, й буде тобі холодно.
Ну що тут волові робити – впустив і півня.
Усіх впустив, усі живуть собі в теплі. Півень вилетів на горище і ну співати своїх пісеньок.
Почула те лисиця, побігла до вовка й ведмедя та й каже:
– Захотілося мені курятини, ходімо зі мною разом!
Нарадилися й рушили гуртом до волової хатки. Постукала
лисиця, зайшла всередину. А віл як притисне лисицю до стіни, а баран її рогами, рогами – колов, колов, поки й дух спустила.
Вовк із ведмедем стоять за дверима й гомонять між собою:
– Чого це вона так довго возиться з тим півнем? Треба піти та подивитись.
Ведмідь каже:
– Іди ти, вовче!
Вовк зайшов, а ведмідь за дверима на нього чекає. Віл узяв вовка, притиснув рогами до стіни, а баран його рогами, рогами – аж поки вовк і дихати перестав. Зайшов ведмідь до хати – так само почастували там і ведмедя. Віл притиснув його рогами до стіни, а баран бігає навколо та рогами з усієї сили коле,– аж клоччя з ведмедя летить.
Після такої перемоги усі мешканці хатинки зажили весело й щасливо. Ніхто їх більше не лякав.
А тепер наставляйте вуха, закривайте рота, складіть тихо руки і слухайте оці казочки.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Волова хатка, литовська казка», після закриття браузера.
