Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Відьмина служба підтримки, Юлія Богута 📚 - Українською

Читати книгу - "Відьмина служба підтримки, Юлія Богута"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відьмина служба підтримки" автора Юлія Богута. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 59
Перейти на сторінку:

— У нього хоч справжні вуса, не те що твої, — хмикнула бабуся.

— А що ти маєш проти того, що я не колюся?! — не розумів він, повертаючи лице в бік, аби побачити реакцію своєї жертви.

— Та краще б ти коловся, ніж проколювався на завданнях! Я ж на тебе витратила найкращі роки розвідки! І, що я отримала за це?! — ображалася баба Дана, пихтячи вдвічі більше, неначе кип'ячий чайник. — Звільнення через недометаморфа, який на завданні цілувався з моєю копією і навіть не зміг нас розрізнити!

— Та вона мені як у коханні зізналася, я весь розум і втратив! Від тебе ж не дочекаєшся, бач, яка горда! Хоч би раз зізналася, що любиш, а не дивилася нишком на всяких паразитів вусатих! Виловлю всіх в окрузі та поголю, щоб ти не любувалася ними!

— А давай! — брала на слабо жінка. — Виловиш і зізнаюся! Що, духу не вистачає? Чай не дівок цілувати, мізками думати треба!

— Баб Дань! Що з вами??? — скрикнула дівчина, підбігаючи до парочки. — На вас напав цей мужлай?

Катя кинулася до бабусі, підіймати, але зрозуміла, що діла не буде. Та стогнала і пихкала, скаржачись про безглузді витівки всяких хамелеонів.

Мить, і мене викинуло зі спогадів у реальність. Я дивилася на щасливу Дану Василівну і зрозуміла, що вона недаремно сьогодні причепурилася й одягнула сукню. Хоч та і була вкрай екстравагантна, але цілком могла виявитися святковою. А ще, на голові, замість звичної хустки, виднілась шпилька. Зморщені губи вкривала прозора помада, яку я не помітила з самого початку, через поганий настрій. Невже вона і справді закохалася у свого нападника?

— Як ви гадаєте, він справді зможе поголити всіх чоловіків в окрузі? – хитро уточнила.

— Вже.

— Як це “вже”…? — не розуміла я. Стрілки бабусиного годинника вказували на десяту ранку, а напад відбувся вчора під ніч. Коли він встиг?

— Отак “уже”! Уявляєш, Елайночко? Я ж чого до тебе прийшла? Похвалитися захотілося, — посмішка сповзла по зморшкуватому обличчю, видаючи легкий смуток. — У мене ж крім роботи нікого й немає. Так що не ображайся на стареньку, мені теж хочеться простого бабиного щастя.

— Я не ображаюсь, чого ви надумали? Ану, відставити сум! Ви сьогодні дуже красиво виглядаєте, ваш друг буде вражений у саме серце! – підбадьорила я Дану Василівну. — Зайдіть до мене на чай, як усе вгамується. Побалакаємо про нерішучих чоловіків, поп'ємо чогось міцного.

— Дякую, доню. Але я знаю, що в тебе немає нікого. З такою роботою навряд чи захочеться душевних додаткових переживань.

— А ми поговоримо про ваші! Щось мені підказує, що у вас там історій на все моє життя набереться!

— Набереться, набереться! Я тоді піду, а то на побачення негарно спізнюватися, — бабуся посміхнулася і щасливою вийшла з кабінету.

Після неї, щось усередині мене тьохнуло. Було шкода таких людей. Вони віддавали найкращі роки свого життя роботі, а потім залишалися одні. Діставши з гарної чорної коробки тортик, я помітила невелику записку на чорному папері:

«Тиші вашому серцю, Елайно.

Сподіваюся, що вам сподобається цей торт. Прийміть його в знак компенсації за вчорашній день. Сподіваюся, сьогодні ви почуваєте себе краще. Про всяк випадок, я написав всі інгредієнти на звороті. Готував сам, не відлучаючись ні на хвилину, так що кави там абсолютно точно немає. Ще раз вибачте.

Той самий містер "Я не знаю, що готую" — Алан Хоум.

Примітка: цього разу точно знав. Їжте спокійно»

Записка викликала легкий сміх. Перевернувши картку на інший бік, я справді побачила склад. Слава великій Інсанії, в ньому не було нічого небезпечного для мого здоров'я, а то я б розірвалася від цього шаленого аромату свіжої випічки. Подумки пообіцявши собі зайти до пекаря в обідню перерву, я почала смакувати ніжний бісквіт зі сметанним кремом. Готував він справді надзвичайно смачно. Набагато краще того, що я куштувала раніше.

 

1 ... 9 10 11 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьмина служба підтримки, Юлія Богута», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відьмина служба підтримки, Юлія Богута"