Читати книгу - "Наречена для Демона., Галина Курдюмова"

Більшу частину міста, наскільки я встигла побачити, займали гарні триповерхові приватні будинки. Багатоповерхівок тут не було взагалі. Хмарочоси виявилися тільки в центрі, де знаходились офіси, як пояснив мій супутник. Вони злітали вгору мало не до самого неба. На перших поверхах традиційно розташовувались ресторани, казино та інші радощі життя. На центральній площі гігантська стела у вигляді стріли тягнулася до неба, підносячись навіть над найвищими хмарочосами. Вона, як сказав Мирт, символізує потяг демонської душі до витоків.

Поїздка залишила в мені змішані почуття. Аналоги будівель можна було відшукати і на Землі в якомусь розвиненому мегаполісі. А ось по дорогах не тільки мотоцикли, а й автомобілі  ковзали на деякій висоті, що робило поїздку незвично комфортною. До того ж, як я зрозуміла, різний колір дорожнього покриття призначався для різного транспорту. А пішоходи... Пішоходів я, взагалі, не бачила, як і громадського транспорту. Виявилося, що всі демони мають власний.

Екскурсія підійшла до кінця досить швидко, як мені здалося, але, насправді вже був час обіду. Мирт сказав, що час, і ми повернулися в особняк його діда. В їдальні ми знову були одні. Чи то інші вже поїли, то тут була не одна їдальня, що швидше за все.

Обід, хоча я і зголодніла, виявився досить скромним: пюре з котлетою і компот.

 - Це - щоб ти до бенкету дожила, - пояснив Мирт. - Не варто наїдатися, бо в плаття не влізеш.

Я тільки відкрила рот, щоб висловити все, що я думаю про його тактовність, як він розреготався:

 - Так пожартував я! З такою фігурою це тобі не загрожує. Просто, навіщо наїдатися, якщо сьогодні ввечері нас чекають всякі рідкісні делікатеси? Для весілля старий розщедриться, все-таки останній онук одружується.

Я знизала плечима, нехай так. Здається, мене починало трусити перед весіллям, як справжню наречену.

 - Ну, що, як тобі місто? - запитав демон, намазуючи маслом булочку. - Це, звичайно, не столиця, зате тут живе весь бомонд.

 - Красиво, - кивнула я. - А чому особняк твого діда найбільший?

 - Та тому, що тепер мій дід - правитель демонів.

 - Цілого світу?

 - Так, раніше у нас було кілька країн, але зараз ми дійшли до такого рівня розвитку, що утворили єдину державу.

 - І який титул у правителя? Король? Князь?

 - Верховний правитель - гер. Правителі округів - герцоги та герцогині. Я ж поки - геронет. Але, як тільки вступлю в спадщину, отримаю Приморський округ і стану герцогом.

 - А я?

 - З моменту, як дід оголосив нас чоловіком і дружиною, ти - геронетта. А потім станеш герцогинею. Але корінь «гер» в титулі мають тільки представники правлячого роду, Високосних. Решта правителі округів - барони і баронеси, а їхні діти носять титул баронет або баронетта.

 - Так ти, в перспективі, потенційний верховний? - дійшло до мене.

 - Тільки на папері. Сорок восьмий в черзі! Але я зовсім не прагну такої відповідальності. Бути представником роду Високосний і так почесно... Час! Спізнюємося! - Мирт потягнув мене, не давши навіть допити чай.

Я вхопилася за стіл, розплескати залишки.

 - Ну, ти чого, дорога дружинонько? - здивувався демон. - Ми ж домовились!

 - Ти мене точно після весілля додому переправиш? Точно-точно?

 - Точно-точно, - впевнено кивнув Мирт. - Сама розумієш, без весілля ніяк. Родичам хочеться погуляти та покепкувати, що «меншенький» втратив свою дорогоцінну свободу. Буде скромненьке таке весілля, для своїх. Відгуляємо - і все! Відразу ж додому!

 - Добре, я тобі вірю. - І я пішла за демоном.