Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"

- Але як же я зможу стежити за ним, якщо залишуся вдома? - обурився хлопчик.

- Ми знайдемо того, хто це зробить за тебе, у нас достатньо агентів у тій країні. До того ж немає жодної впевненості, що тебе не впізнали.

- Я відвернувся, шпигун мене не помітив, - наївно відповів Макс.

- Ти в цьому не можеш бути впевнений. А якщо він прийшов до дайвінг-центру тільки для того, щоб переконатися, що це саме ти?

- Я так не думаю...

- А ти подумай. Адже він досвідчений агент і професіонал у своїй справі. Цілком імовірно, що він не подав виду, що впізнав тебе.

Макс замовк, розуміючи, що куратор має рацію. Ну і вляпався ж він!

- Краще, якщо ти посидиш удома деякий час, - попередив Бульдог.

Бабуся чула всю розмову від початку і до кінця, перебуваючи на кухні. Макс і не думав приховувати від неї інформацію, як-не-як, бабуся допомагала йому і теж була залучена до цієї справи. Вона не на жарт злякалася за онука. А якщо врахувати, що в Греції він перебував під її відповідальністю, то можна тільки уявити собі тi переживання. Однак жінка була не боязкого десятку і вирішила взяти ініціативу у свої руки, при цьому не ставлячи до відома самого Макса. Захистити онука за будь-яку ціну - такою була її мета!

Цього дня на вулицю вони більше не пішли. Макс весь час стояв біля вікна, спостерігаючи за катером. Він бачив, як шпигун повернувся на борт. Актора хвилював завтрашній день, адже він пропустить заняття дайвінгом. Цього б не хотілося робити. Можливо, до ранку обставини зміняться і шпигун забереться звідси зі своїм катером... Або його схоплять українські спецслужби... Так чи інакше, а треба бути пильним і не розслаблятися.

Щоб якось убити вечір, бабуся запропонувала зіграти в карти. Онук знехотя погодився, продувши кілька партій. Вся справа в тому, що він ніяк не міг зосередитися на грі, зайнятий своїми думками.

Уночі Макс крутився і довго не міг заснути. Провалившись у тривожний сон, він прокидався знову і знову. Нарешті, вирішивши пiти в туалет, він побачив бабусю, яка сиділа в темряві при слабкому світлі нічника. Стара жінка зосереджено дивилася у вікно і була у всеозброєнні: вона тримала в руках молоток для відбивання м'яса.

- Що це тобі не спиться, Ба? - поцікавився онук сонним голосом, чухаючи голову.

- Тебе охороняю, - спокійно відповіла вона.

- Ой, насмішила! Ти думаєш, молоток допоможе?

- Іди лягай спати і ні про що не турбуйся, бабуся зможе про тебе подбати.

«Так, бабуся вийшла на тропу війни!» - усміхнувся Макс і пішов досипати залишок ночі.

Рано вранці бабуся розбудила онука і, як ні в чому не бувало, потягла на ранкову прогулянку.

- Почекай, почекай, Ба! Яка прогулянка?! Мені ж наказали вдома сидіти.

- Я вже розібралася з цим, - відповіла бабуся.

- Тобто як розібралася?

- Вирішила питання по-своєму. Тепер тобі ніхто не загрожує.

Макс сів у ліжку:

- А ну ж бо, поясни, я щось не в'їду… - попросив він, потираючи скроні.

- Та що пояснювати? Я все думала і думала ніч безперервно, як убезпечити тебе від шпигуна, ось і придумала. Зателефонувала знайомому в поліцію і повідомила, що бачила з вікна, як з катера неодноразово продавали щось, можливо наркотики.

- Що?! - не повірив своїм вухам Макс.

- Наркотики. Тут у нас проходить морем наркотрафік з Африки в Європу, тому поліція невсипуще контролює наш регіон. Ось я і зіграла на цьому. Морська поліція приїхала і заарештувала шпигуна, я бачила у вікно на власні очі. Тепер його протримають у в'язниці якийсь час до з'ясування обставин. Поки не розберуться, зрозуміло. За цей час твоє агентство надішле тобі охорону, - зізналася Ба.

Оце так! Його рідна бабуся переграла досвідченого шпигуна! Та вона крутіша за все їхнє агентство, разом узяте!

- Ба, я захоплююся твоєю винахідливістю! - вимовив здивований онук.

- Ха! А ти думаєш, у кого ти пішов? Від кого отримав у спадок свою знамениту кмітливість? - прихваснула вона.

Онук задумався: буквально кожен член родини доводив, що Макс отримав від нього той чи інший дар. Хлопчик не проти. Але якщо розсудити тверезо, то не може ж він бути схожим одночасно на десяток родичів! Чому він, Макс, не може мати власні хороші якості?! Але розчаровувати зараз кмітливу бабусю онук не став. Сьогодні вона герой, нехай насолодиться перемогою!

Коли в агентстві стало відомо про обставини справи і про кмітливий вчинок Ба, сам Перший негайно зателефонував Максу:

- Бачу, що у вашому сімейному колі є не один герой, - усміхнувся він бабусі з голограми, на що та сором'язливо опустила очі, немов дівчинка. - І як же ви до такого додумалися, шановна? Ми тут усім агентством у захваті!   

- Та що там казати, заради наших онуків ми готові ще й не на такі подвиги. От скажіть, шановний Перший, у вас є онуки? - несподівано запитала вона.

- А як же, звісно є, тому дуже добре вас розумію, - відповів він.

- Тоді мені й не потрібно нічого пояснювати, - мило посміхнулася бабуся, заправляючи рукою пасмо сивого волосся за вухо.

Обличчя Першого розпливлося в чарівній усмішці. Усе це дуже нагадувало Максу залицяння. Та воно й не дивно, бо шеф був приблизно одного віку з бабусею. "Оце так!" - здивувався Актор, але залишив ці думки, бо гордість за власну Ба переважила все інше в його голові.

Зрештою, справу зі шпигуном було вирішено. Українські спецслужби повідомили міністру безпеки Греції про підозру щодо хорватського туриста, завдяки чому місцева влада вислала того з країни.

Макс спокійно продовжив своє навчання в дайвер-клубі, де з цікавістю отримував нові знання про підводний світ.

Бабуся, як і раніше, ні на крок не відпускала онука від себе, супроводжуючи його навіть на контрольне занурення з аквалангом у море. Попри наявність професійного інструктора, вона не довіряла випадку, пам'ятаючи про нещодавню пригоду з тим шпигуном. Занадто живі були в її пам'яті ті тривожні спогади, тому бабуся проявляла пильність і охороняла онука не тільки на суші, а й на морі. Хіба мало що може знову трапитись.