Читати книгу - "Випадковий наречений, Аніта Русанова"

Настя

Мій ранок почався з пробіжки на стадіоні, біля будинку. Хоч я і пізно заснула, це мені не завадило рано піднятись на тренування. Тому одягнувши навушники, я почала пробіжку. Чому я не бігаю ввечері? Все просто, особисто для мене, вранішня пробіжка - це заряд бадьорості на весь день. Окрім цього, я полюбляю дивитись як місто прокидається, починає оживлятись. Після міні-тренування, я попрямувала додому - прийняти душ, переодягнутись та зібратись на репетицію до театру.

Вже їдучи до театру на своєму авто, я згадувала наші вчорашні посиденьки в клубі. Максим із Сергієм дійсно хороші хлопці, хоч ми і спілкувались кілька годин, це я встигла помітити. Макс цілий вечір кидав на мене неоднозначні погляди. Чи може то мені так здалось? Так, скоріше за все здалось, я його зацікавити аж ніяк не могла. З моїм характером мене ніхто не витримував більше місяця.

Приїхавши на репетицію, я відразу пішла до Свята, запитати як його самопочуття після вчорашнього. Смикнувши кілька разів ручку, я зрозуміла що його ще немає. Дивно.. Зазвичай, Свят приходить раніше всіх. Може так добре посиділи, що не зміг навіть на роботу прийти? Хто знає.

Сьогодні ми мали тренуватися у сценічних костюмах, точніше у їх заготовках, адже всі костюми ми шиємо на замовлення. Зайшовши до гримерки, на своєму столику я помітила рожеві піони, до речі мої улюблені квіти. Підійшовши ближче до букету, я побачила у квітах записку – «Настя – ти чарівна, як і ці квіти!». Записка не підписана, ніхто не знає від кого букет. Цікаво, кому ж я так сподобалась? Переодягнувшись, я пішла на сцену.

Після довгих репетицій, я все ж змогла дістатись до рідної квартири. Гарненько поївши та прийнявши душ, я вирішила подивитись фільм. Тільки-но я увімкнула його, як до мене подзвонила Іра.

- Іринко, привіт, люба!

- Привіт, Настуню!

- Як ти? Як справи? – Почала я закидати Іру питаннями.

- Я нічого… От заміж скоро виходжу, а ти як?

- Я теж нормально. – Відповіла я на автоматі, а потім до мене почав доходити сенс сказаних подругою слів. – Чекай.. ТИ ЩОО? – З величезним здивуванням запитала я.

- Я ВИХОДЖУ ЗАМІЖ!!!! – Радісно крикнула подруга.

- ААА, нарешті, я думала ніколи не дочекаюсь цього моменту.

- А от і дочекалась. Я сподіваюсь що ти приїдеш на наше весілля, не просто в якості гостя, а в якості моєї дружки. Ти ж не проти? – Запитала Іра.

- Ти що?! Звісно ні, я тільки за.

- От і чудово! Весілля буде через три тижні, але тобі бажано бути вже за два тижні.

- У мене якраз через два тижні вистава, але я зараз забронюю квиток на наступний день після неї.

- Круто, буду чекати на тебе! Ну все, я побігла збиратись в студію, ще подзвоню! – Сказала подруга.

- Добре. Чекатиму! Обіймаю.

- Па-па. – Відповіла Іра і відключилась.

Отак тобі! Моя ліпша подруга виходить заміж. Я досі не можу повірити. Але одне я знаю точно, вона заслужила бути щасливою. Сподіватимусь, що Ліам зробить все - для її жіночого щастя.