Читати книгу - "Гриша — мій кишеньковий помічник, MissStory"

Розділ 10. Список бажань і список «ой, куди поділись гроші?»

Цей день почався як звичайний — я встала, як завжди, за 15 хвилин до виходу, заплела щось, що мало бути косою, але більше схоже на бунт на голові, і побігла.

Але в голові — не думки, а суцільні бажання:

Купити ручку з пандою.Замовити сережки з блискітками.Знайти термос, який сам варить чай (такий є? не знаю, але хочу).І ще один блокнот — бо в тому вже не хочеться писати.

Я ще нічого не купила, але вже втомилась від хотіння. І грошей якось стало менше — хоча я навіть нічого не платила.

Ввечері Гриша, ніби прочитав мої думки, важко зітхнув:

— Марто, настав час поговорити… про незадоволені бажання.

— Але я ж нічого не купила!

— І все ж ти втомлена, роздратована і з дивним відчуттям, що ти вже витратилась. Бажання — це як вкладені думки. Вони живуть у тебе в голові й шепочуть: “ти без мене — ніхто”.

— Ну дякую, тепер я ще й психічно обкрадена.

— Саме тому нам потрібен… список бажань.

— Це як? Я пишу всі свої «хочу»?

— Так. Але не для того, щоб завтра все купити. А щоб вони вийшли з голови — і не штовхали тебе в магазин.

Я взяла блокнот і почала:

Список бажань:

Ручка з пандоюСережки з блискіткамиГумка у вигляді гамбургераШапка з котячими вушкамиЩоденник у формі морозива

 

— Тепер, — каже Гриша, — ти просто перечитуєш список через кілька днів. І якщо щось із нього досі хочеш — тоді вже вирішуєш, чи воно того варте. Бо справжнє бажання не тікає через добу.

— А якщо тікає?

— То це була не мрія. Це був маркетинг.

Через тиждень я відкрила список. Подивилась.

Морозиво-щоденник? Вже не актуально.Гумка-гамбургер? Сумнівно.Ручка з пандою? Все ще хочу.

Я посміхнулась і записала під списком:

“Ті, що вижили — варті уваги.

Інші — просто були голосними.”

А потім додала нову категорію у свій бюджет — “плановане бажання”.

Так у мене вперше з’явились… розумні мрії.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍