Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

- Пішли до Мерліна?!

- Так, пішли! Попросимо музикантів та дозвіл! – кивнула Рада.

- Спочатку дозвіл, потім музикантів! - поправив її Альбрехт. - Неважливо!

Розсміявшись, вони пішли шукати Мерліна.

* * *

- Мерлін, що серйозно? Ти нам дозволяєш? - відрив рот від здивування Альбрехт.

- А чому я маю бути проти? Я чув, що ви вмієте співати! Музиканти молоді, трохи старші за вас, думаю проблем не виникне!

Мерлін своєю заявою вразив Раду та Альбрехта. Він, мабуть, коли погоджувався, не розумів, у що вплутується.

Але дівчина та хлопець не дали йому часу передумати. Вони швидко розшукали музикантів. На щастя, всі були зараз у місті. Альбрехт бачив їх на балу. Вибір у «Гармонії» був великий. Але для своєї пісні вони обрали лише трьох: флейту, рояль та гітару.

На флейті грала дівчина зі світлою шкірою та білим з платиновим волоссям Аббігаель; всі її називали просто Аббі.

За роялем сидів трохи дивний хлопець з ріденькими вусиками та волоссям їжачком. На ньому була біла сорочка з закатаним по лікті рукавами і найпростіші штани, але з ременем, на якому вигравірували скрипковий ключ. Звали його Діл Сфенденс.

Гітарист Тадео  з усіх був найстаршим.

Рада та Альбрехт за короткий час потоваришували з цими музикантами, а пізніше додали до себе в групу скрипальку та барабанщика.

Через кілька днів після свого створення група складалася із семи осіб. Альбрехт вирішив на якийсь час залишити свою гітару і зайнятися тільки вокалом.

Вони дуже швидко підібрали музику для «Птахів» і за одне вигадали щось для «Ти». Це вийшло цікаво. Навіть без електроінструментів пісня звучала що треба.

А трохи згодом свою музику отримала і «Я не хочу кохання». Ці дві пісні вони не збиралися співати на балу за жодних умов. Те, що п'ять чоловік їх прийняло, це не означає, що їх приймуть усі інші. І не хотілося сердити Мерліна, якщо щось зірветься.

* * *

Мерлін нервово ходив біля вікна у своїх покоях. Катана стояла осторонь, спостерігаючи.

- Даремно я їм дозволив виступати на балу! Канна я проходив повз, я чув ці пісні!

- Мерлін, все буде добре! Я також чула! І вони мені сподобалися.

– Що скажуть люди? Я дозволив крон-герцогу виступати, наче він звичайний музикант! – насупився Мерлін.

- Я б так не переживала! Ти ж розумієш, від політики він далекий! Хоч він і крон-герцог, Великим герцогом йому ніколи не бути! А звичайним музикантом він не буде! Він зроблений не з того тісту.

- Все одно мені якось неспокійно! Я хвилююся!

- Я теж хвилююсь! – засміялася Катана. – У нас же за кілька днів заручини!

- До речі, я надіслав запрошення графам Емілю, Джефрі та Хейлу! - усміхнувся Мерлін, взявши її за руку.

- О, це чудово! Ми зможемо обговорити план майбутньої школи!

- Не поспішай так! Часу ще багато! Зараз думай краще про весілля! – Мерлін почухав бороду. - І я намагатимусь не думати про те, що мій брат і твоя дочка можуть наробити!

Катана розсміялася, вона не переживала щодо дочки та Альбрехта. Ці двоє будь-що здолають, навіть без зброї.

[1] Переклад з англійської пісні «You».