Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг 📚 - Українською

Читати книгу - "Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кар'єра лиходія" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 100 101 102 ... 132
Перейти на сторінку:
вбивства — як-от тепер, коли він тримав у руці холодне, пружне, зморщене персо, відтяте від тіла Келсі (оскільки його постійно виймали з холодильника, воно вже ставало на дотик, мов оброблена шкіра),— після вбивства проблеми не було взагалі. Просто зараз він був твердий, мов щогла.

У лідниці чоловік ще мав пальці нової жертви. Дістав один, притиснув до губ, тоді вкусив — сильно. Уявив, що палець і досі прикріплений до дівчини і вона кричить від болю. Глибше уп’яв зуби в холодну плоть, відчуваючи, як вона піддається і зуби впираються у кістку. Вільною рукою розпустив зав’язки спортивних штанів...

Кінчивши, чоловік поклав усю здобич назад у морозилку, зачинив дверцята й усміхнено по них поплескав. Скоро там буде ще всяке. Секретарка — дівка немаленька: десь п’ять футів і сім-вісім дюймів на зріст.

Є тільки одна маленька проблема — чоловік не знає, де вона. Загубив слід. Вранці її не було в офісі. Чоловік пішов до Лондонського економічного, де бачив срібнокосу суку — але не Секретарку. Зазирав до «Суду»; навіть до «Тоттенгему» заходив. Звісно, це просто тимчасові труднощі. Скоро чоловік її винюхає. Як буде треба, підбере завтра на станції «Вест-Ілінг».

Чоловік зробив собі кави, плеснувши туди трохи віскі з пляшки, яка стояла в квартирці вже кілька місяців. Більше майже нічого не було в цьому барлозі, де він ховав свої багатства, в цьому прихистку: чайник, кілька щербатих чашок, холодильник — вівтар його професії, старий матрац для сну і ще колонка для айпода. Це було важливо. Це стало частиною його ритуалу.

Вперше почувши цей гурт, чоловік вирішив, що то лайно якесь, але його одержимість падінням Страйка росла, і так само зростав смак до їхньої музики. Чоловік залюбки слухав їхні пісні в навушниках, коли стежив за Секретаркою і коли чистив свої ножі. Ця музика стала для нього священною. Деякі рядки не покидали його — мов уривки релігійної служби. Що більше чоловік слухав, то сильніше впевнювався: ті хлопці щось знають.

Під вістрям ножа жінка зводиться до первинного. Жах очищає її. Так, вони стають чистими, коли просять, вмовляють не вбивати. «Культ» (так чоловік подумки називав гурт) розумів це. Так, вони розуміли.

Чоловік підключив айпод і ввімкнув один зі своїх улюблених треків — «Доктор Музика». Тоді пішов до раковини, біля якої

тримав напоготові потріскане дзеркало, бритву і ножиці: всі інструменти, яких потребує людина, щоб стати невпізнанною.

З єдиного динаміка лунав голос Ерика Блума:

Кричи, дівча, твій крик звучить так щиро...

47

I sense the darkness clearer...

Blue Oyster Cult, “Harvest Moon”[39]

Сьогодні — першого червня — Робін уперше змогла сказати: «За місяць я вийду заміж». Друге липня раптом стало таким близьким! Кравчиня у Гарроґейті запрошувала на останню примірку, але Робін не уявляла, коли буде змога поїхати додому. Принаймні туфлі вона вже має. Мама отримувала підтвердження від гостей і час до часу казала Робін, хто прийде, але сама вона відчувала дивну відстороненість від усіх цих речей. Нудні години стеження за квартирою над забігайлівкою на Кетфорд-Бродвеї були так далеко від усіх тих питань про квіти, про те, хто з ким сидітиме на бенкеті, про те (це було питання від Метью), чи вона вже попросила у Страйка двотижневу відпустку на медовий місяць (Метью уже все забронював, але це мав бути сюрприз).

Робін не розуміла, як весілля опинилося аж так близько, а вона й не помітила. За місяць — за якийсь місяць! — вона стане Робін Канліфф. Принаймні так вона собі думала. Метью однозначне

очікує, що Робін візьме його прізвище. Останнім часом він став страшенно веселим, мовчки обіймав її, коли Робін проходила повз, і навіть слова не казав про зайві години, які вона проводила на роботі; бувало, що ті години припадали на вихідні.

Кілька останніх разів Метью підвозив її до Кетфорда, оскільки йому було по дорозі — зараз проводив аудит компанії у Бромлі. Тепер він казав тільки хороше про «лендровер», яким був гребував, навіть коли доводилося смикати передачі й коли машина глохла на перехрестях; казав, що це чудовий подарунок, що це так мило з Ліндиного боку, що так зручно мати машину, коли треба десь поїхати. Вчора під час ранкової поїздки Метью запропонував вилучити з переліку запрошених Сару Шедлок. Робін бачила, що він довго збирав сміливість на це питання, боячись, що сама згадка Сари може спровокувати сварку. Робін трохи подумала, намагаючись зрозуміти, що саме відчуває з цього приводу, і врешті-решт виснувала: не треба.

— Я не проти,— сказав вона.— Нехай приходить. Це нормально.

Якщо вилучити Сару з переліку, та зрозуміє, що Робін дізналася про події багаторічної давнини. Краще прикинутися, що вона давно вже в курсі, що Метью зізнався багато років тому, і їй байдуже; Робін має свою гордість. Однак коли мама (яка теж цікавилася, чи Сара прийде) спитала, кого посадовити біля Сари — адже Шон, друг Метью і Сари з універу, не зможе прийти,— Робін відповіла питанням на питання.

— А Корморан уже підтвердив, що буде?

— Ні,— відповіла мама.

— О,— озвалася на це Робін.— Ну, він казав, що буде.

— Ти його хочеш посадовити біля Сари?

— Ні, звісно, що ні! — спалахнула Робін.

Запала коротка пауза.

— Вибач,— мовила Робін.— Мамо, вибач, тут такий стрес... ні, посадови Корморана біля... навіть не знаю...

— А його подруга прийде?

— Він каже, що ні. Де хочеш, там і садови його, тільки подалі від тієї паскуди... тобто від Сари.

Отож, знову виглядати Стефані Робін почала найтеплішого з початку року ранку. Люди на Кетфорд-Бродвеї були вбрані у футболки й сандалі; проходили чорні жінки у строкатих тюрбанах. Робін, яка надягнула літню сукню і стару джинсову куртку, зручно влаштувалася в одній з улюблених шпарин у будівлі театру і прикинулася, що говорить по телефону, вбиваючи час; тоді пішла ніби роздивлятися ароматичні свічки і палички на найближчому столі.

Важко тримати уважність, коли гадаєш, що тебе відіслали ловити міраж. Страйк, може, і наполягає, що досі підозрює Віттакера в убивстві Келсі, але Робін про себе не дуже в це вірила. Вона чимдалі сильніше схилялася до думки Вордла, що Страйк плекає образу на екс-вітчима і його зазвичай ясне судження нині затьмарене старим упередженням. Час до часу поглядаючи на непорушні фіранки у вікні Віттакерової квартири, Робін пригадала, що востаннє Стефані бачили, коли її вкинули до фургона Віттакера; чи

1 ... 100 101 102 ... 132
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг"