Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало 📚 - Українською

Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці" автора Тетяна Гуркало. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 100 101 102 ... 198
Перейти на сторінку:

— А найноровливіші вирушать в якості юнг на кораблі, з блокаторами на шиї, — похмуро пообіцяв Юміл. — Вчитимуться мити палубу і виконуватимуть накази.

— Теж діло, — не став сперечатися представник школи. Мабуть, з радістю відправив би на кораблі частину проблемних учнів зараз.

— Гаразд, зі школою розібралися, — сказала Кадмія. — Мапою помилувалися. Що ми ще мали обговорити?

— Укріплення, — підказав Мікал, котрий завжди і все пам’ятав. — Розпорошення флоту. І податки.

— Укріплення будувати безглуздо, — сказав Юміл. — Вони тільки привернуть увагу. Простіше виставити щити, а потім послатися на артефакти, знайдені на морському дні. До речі, давайте їх справді знайдемо, дамо нашим буйним хлопчакам завдання розповсюджувати чутки, хоч якась користь від цих дурнів буде.

— Ідея непогана, але мене бентежить, що її запропонував ти, — життєрадісно озвався Валад. — Твої інтриги...

— Це не інтриги, — перебила його Ліїн.

— Як знаєш, — не став сперечатися Валад і знову підморгнув, отримавши у відповідь вбивчий погляд.

— Гаразд, хай поширюють, хоч мене теж щось бентежить. Не можу зрозуміти що, — сказала Кадмія.

— А я знаю, що тебе бентежить, — знову заговорив Валад. — Напевно те, що наш усіма улюблений король розшукує артефакт, що викликає вогняного птаха. Втім, можеш не сумніватися. Він все одно вирішить пошукати й тут. Трохи раніше, трохи згодом, але вирішить, якщо вже не вирішив.

— Отже, нам треба якось наштовхнути його на думку пошукати в іншому місці, — жорстко сказала Ліїн, яку життєрадісний Валад чим далі, тим дужче дратував.

— У болотах, наприклад, — сказав Юміл.

— До речі, непогана ідея, — несподівано для всіх погодився Валад. — Придумати б ще, як його туди направити і можна сподіватися, що він там утопить половину свого війська, а іншу половину виріжуть доблесні борці за золото, побавчивши конкурентів. Так, цікава ідея.

— Ось ти й придумай, — велично сказала Кадмія. — А щодо флоту треба думати. З одного боку, зараз він практично невидимий.

— А з іншого, будь-якої миті може знадобитися, — сказав старший Велівера. — Та й мапа мені не подобається. Мало куди далі рушать кораблі Золотих Туманів.

Усі знову глянули на мапу. Ілюзія за час розмови жодної крапельки не змінилася.

— Давайте почекаємо, поки зарухаються, — сказав після тривалого мовчання незнайомий Ліїн чоловік, мабуть представник розпорошеного флоту.

Сперечатися з ним не стали, але мапу розглядали ще довго і зійшлися на думці, що хоча б частину розпорошеного флоту слід підтягти ближче до Головного острова. А то мало що?

— А що з податками? — спитала Ліїн, коли розмова про флот сама собою зів'яла. Вона так і не згадала, скаржився керуючий на податки чи ні.

— Їх кілька купців на Сьомому Хребці вирішили не платити, — сказав Валад. — Твій керуючий, розумний мужик, сказав, що в такому разі відберуть у них кораблі, будинки, товари, коли борг накопичиться. І тепер вони збираються йти до тебе скаржитися. Плакатимуться про те, що діти з голоду пухнуть, пірати лютують, війною смердить, які вже тут податки.

— І що мені робити з ними? — розгублено спитала Ліїн.

— А що хочеш, — сказала Кадмія. — Хоч голови вели відрубати. За контрабанду.

Ліїн тільки зітхнула. Рубати голови відверто не хотілося. Але жадібні купці її заздалегідь дратували не менше, ніж Валад. Попадалися їй такі. І чомусь згадався нині мертвий Хашен. Ось він теж любив поговорити про голодуючих дітей і дружин, що виплакали очі, хоча ні тих, ні інших у нього не було.

— До речі, куди подівся Мален? — спитала Кадмія, коли було вирішено поки що розійтися і до вечора все обміркувати. — Може він мапу зможе доповнити?

— У нашого веселого привиду батьківські почуття прокинулися, — невдоволено пробурчав Валад і широко махнув рукою.

— У столиці він, — пояснила Мелана. — Ромулу вирішив допомогти та новини зібрати.

— І його там хтось викликав окрім Ромула, — додала Ліїн, але хто так і не змогла згадати. Ймовірно, Малєн цього не сказав. Поспішав дуже. І справді був веселий, просто світився.

— Мстити комусь буде, — зрозуміла Кадмія, з чим усі розійшлися.

 

1 ... 100 101 102 ... 198
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"