Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гаррі Поттер і келих вогню 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гаррі Поттер і келих вогню" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 100 101 102 ... 161
Перейти на сторінку:
нижче.

- Мірто! - обурився Гаррі. - Я ж... неодягнений!

Піна була така густа, що це навряд чи мало значення, однак у Гаррі склалося враження, що Мірта шпигувала за ним з першої секунди, як він сюди зайшов.

- Я заплющила очі, коли ти залазив у воду, - сказала вона, моргаючи очима за масивними лінзами окулярів. - Ти мене не провідував років сто!

- Ну, так... - збентежився Гаррі, трохи підгинаючи коліна, щоб Мірта таки напевне не бачила нічого, крім його голови. - Мені ж не можна заходити у твій туалет. Він же дівчачий.

- Колись це тебе не турбувало, - сказала Мірта сумно. - Колись ти стовбичив там довгенько.

То була правда, але тільки тому, що Гаррі, Рон і Герміона вирішили, ніби несправний Міртин туалет найкраще підходив для таємного виготовлення багатозільної настійки - забороненого зілля, котре на годину перетворило Гаррі й Рона на точні копії Креба з Ґойлом. Завдяки цьому вони змогли проникнути в слизеринську вітальню.

- Мені заборонили туди ходити. - Гаррі сказав майже правду, бо якось, коли він виходив з туалету, його побачив Персі. - І я подумав, що краще не приходити.

- Ага... Ясно... - Мірта похмуро потерла пляму на підборідді. - І все ж... я б занурила яйце у воду. Так робив Седрик Діґорі.

- Ти за ним теж шпигувала? - знову обурився Гаррі. - Ти що, никаєш тут вечорами, підглядаючи, як старости купаються?

- Іноді, - лукаво сказала Мірта. - Але я жодного разу ні з ким не заговорила.

- Це для мене велика честь, - насуплено сказав Гаррі. - Заплющ очі!

Він переконався, що Мірта добре затулила долонями свої окуляри, потім виліз із ванни, обгорнувся рушником і пішов по яйце.

Коли він знову заліз у воду, Мірта подивилася крізь пальці й сказала:

- Відкрий його під водою!

Гаррі занурив яйце під пінисту поверхню води і відкрив... Цього разу ніщо не верещало. З-під води долинала булькотлива пісня, слів якої він не міг розібрати.

- Ти повинен ще й голову свою занурити! - Мірті дуже подобалося ним командувати. - Пірнай!

Гаррі набрав у груди повітря й присів. Тепер, опинившись на мармуровому дні наповненої бульбашками ванни, він чув хор надприродних голосів, що співали до нього з відкритого яйця:

Шукай нас там, де нашу пісню чути -

На суші ми німі і вельми скуті.

Шукай і бійся, і шукай скоріше:

Ми в тебе заберемо найцінніше.

І повернути скарб, і віднайти -

На все годину часу маєш ти.

Якщо не встигнеш - годі, все дарма:

Пропало, зникло, вже його нема.

Гаррі виплив нагору, розітнувши поверхню води, й відкинув з очей волосся.

- Ну що, чув? - спитала Мірта.

- Так... «Шукай нас там, де нашу пісню чути...» Не треба мене переконувати, що це... Стривай, треба послухати ще раз, - і він знову пірнув.

Гаррі довелося тричі прослухати пісню під водою, щоб запам'ятати слова. Він ще трохи побольбався у воді, напружено міркуючи, а Мірта сиділа й дивилася на нього.

- Я повинен шукати тих, хто не може говорити чи співати на суходолі, - задумливо сказав він. - Гм... хто ж це може бути?

- Ти такий повільний...

Він ще ніколи не бачив, щоб Плаксива Мірта була така радісна. Хіба що в той день, коли від багатозільної настійки Герміонине лице обросло шерстю і в неї з'явився котячий хвіст.

Гаррі розглядався по ванній кімнаті, думаючи... Якщо голоси можна почути лише під водою, то, цілком можливо, вони належать підводним істотам. Він виклав цю теорію Мірті, а та лише усміхнулася.

- Діґорі думав так само, - сказала вона. - Він лежав тут страшенно довго і говорив сам до себе. Довго-предовго. Що аж майже всі бульбашки полускали.

- Підводні... - протягнув Гаррі. - Мірто... Хто живе в озері, крім велетенського кальмара?

- Ну, різні... - сказала вона. - Іноді я там буваю... Часом мушу, бо не маю іншого виходу - якщо хтось змиє воду, коли я не очікую...

Намагаючись не думати про Плаксиву Мірту, котру змиває в озеро по трубі разом із вмістом унітаза, Гаррі промовив:

- І що ж там має людські голоси? Стривай... - Погляд Гаррі упав на зображення сплячої русалки на стіні:

- Мірто, а є там русалки з водяниками?

- О-о-о-о, дуже добре, - відповіла вона, поблискуючи окулярами. - У Діґорі на це пішло набагато більше часу! До того ж, це сталося тільки тоді, коли прокинулася вона, - з виразом величезної антипатії на сумному обличчі Мірта кивнула головою на русалку. - Коли вона почала хихотіти і хизуватися собою, і виставляти свої плавці...

- Я вгадав? - радісно вигукнув Гаррі. - Друге завдання - піти до озера і знайти там русалок з водяниками і... і...

Та раптом він зрозумів, що каже, і відчув, як радість вивітрилася з нього, наче хтось вийняв йому з живота корок. Він не дуже добре вмів плавати, а нагоди повчитися не траплялося. Дадлі, ще як вони обидва були малі, ходив на уроки плавання, але тітка Петунія та дядько Вернон, маючи, очевидно, надію, що Гаррі коли-небудь потоне, не потурбувалися відвести туди і його. Поплавати в цій ванні було дуже приємно, але ж озеро набагато більше і набагато глибше... а на дні живуть русалки й водяники...

- Мірто, - задумливо сказав Гаррі. - Як мені там дихати?

Після цих слів очі Мірти знову наповнилися слізьми.

- Як нетактовно! - пробурмотіла вона, намацуючи у своїй мантії хустинку.

- Що нетактовно? - спантеличено запитав Гаррі.

- Говорити при мені про дихання! - пронизливо вигукнула вона, і її голос луною відбився по кімнаті. - Коли я не можу... коли я вже не дихала... сто років... - вона заховала обличчя в хустинку і голосно висякалася.

Гаррі згадав, яка чутлива завжди була Мірта до всього, що стосувалося її смерті. Жоден інший зі знайомих привидів не робив з цього такої трагедії.

- Вибач, - нетерпляче сказав він. - Я не хотів... Я просто забув...

- Авжеж, звісно, немає нічого простішого, ніж забути про смерть Мірти, - сказала вона, ковтаючи сльози й дивлячись на нього запухлими очима. - Ніхто не сумував за мною навіть тоді, як я була ще жива. Моє тіло знайшли аж через багато-багато годин - я знаю, бо я там сиділа й чекала на них. Олива Горнбі зайшла в туалет і спитала: «Мірто, ти знову тут сидиш, набурмосившись? Професор Діпіт попросив пошукати тебе...» А потім вона побачила моє тіло... О-о-о-о,

1 ... 100 101 102 ... 161
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і келих вогню», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і келих вогню"