Читати книгу - "Адвокат негідників"

Знову попереджаю Нейта, що знайти її буде надзвичайно складно. По перше, я не впевнений, що знайду Сванджера, чи що він захоче знову зустрітися зі мною. Востаннє, коли ми бачились, я його ледь не застрелив. У мене є той мобільний телефон, але я ним не користувався з часу нашої останньої зустрічі. Якщо він не працює, чи якщо Сванджер не відповість, то нам не пощастить. А якщо я з ним зустрінуся і поліцейським вдасться простежити за ним, які шанси, що він виведе їх до стрип-клубу в центрально-західному Чикаго? Як на мене, доволі слабкі.

Нейт за емоційністю — як монах, але він не може приховати збудження. Коли ми виходимо з бару, він каже, що рушає до Труітта додому. Там вони матимуть неформальну розмову, і він очікує, що Труітт негайно сповістить Роя Кемпа, яка назріває можлива угода. Шанси невеликі, але коли йдеться про доньку, людина хапатиметься за будь-що. Переконую його поквапитися: слухання розпочинаються завтра.

У неділю пізно вночі ми з Напарником прямуємо до міської в’язниці на останню перед процесом зустріч з нашим клієнтом. Через півгодини перепалки з вартовими мені таки дозволяють побачитися з Тадео.

Малий мене лякає. За час, проведений за ґратами, він увібрав чимало безкоштовних порад від своїх нових приятелів, а ще переконав себе, що прославився. Завдяки відео він отримує численні повідомлення, майже всі від шанувальників. Він вважає, що ось-ось вийде зі слухань вільною людиною, всезагальним улюбленцем, готовим продовжити блискучу кар’єру. Я пробував повернути його до реальності, переконати, що люди, які пишуть йому листи, не обов’язково схожі на людей, які сидітимуть в боксі присяжних. Автори листів живуть хтозна-де; кілька з них навіть пропонували одружитися. Присяжними будуть зареєстровані виборці з нашої громади, і далеко не всі з них захоплюються кейдж-файтингом.

Як завжди, передаю останній текст визнання провини з п’ятнадцятирічним терміном за убивство другого ступеня. Він самовпевнено посміюється, як і раніше. Він не просить моєї поради, і я її не пропоную. Він відхиляв 15-річний термін так багато разів, що нема про що дискутувати. Добре хоч, він прислухався до моїх умовлянь — поголився і підстригся. Я приніс ношений синій костюм з білою сорочкою і краваткою — вбрання, яке його мама знайшла в доброчинній організації. У нього на шиї під лівим вухом — татуювання сумнівного походження, воно трохи виглядатиме з-над комірця. Оскільки більшість моїх клієнтів мають татуювання, мені весь час доводиться мати з цим справу. Найкраще приховувати їх від присяжних. Однак у випадку з Тадео наші присяжні будуть готові до цих малозрозумілих чорнильних зображень, коли надивляться відео.

Поза сумнівом, коли хлопчина приймає рішення стати кейдж-файтером, то дорогою до спортзалу спершу заходить до тату-салону.

Між нами відстань, яка останнім часом зростала. Він вважає, що стане вільним. Я вважаю, він потрапить до в’язниці. Він розглядає мої сумніви у сприятливому результаті як не тільки невпевненість у ньому, але також як оцінку моїх власних здібностей у судовій залі. А найбільше дратує його наполягання на тому, аби свідчити. Він щиро вірить, що може взяти й переконати присяжних, що (1) Шон Кінґ вкрав у нього бій, що (2) він зірвався, напав, знетямився і став тимчасово неосудним, (3) що зараз він дуже переживає через це. Після того, як він пояснить усе присяжним, він хоче драматично й емоційно принести вибачення родині Кінґа. Тоді все піде добре, і присяжні не зволікатимуть з правильним вердиктом.

Я пробував описати, під яким тиском він опиниться, коли я допущу його до перехресного допиту Макса Манчіні. Але, як завжди, він і уявляти не хоче, що відбувається у розпал судового процесу. Дідько, та я й сам не завжди знаю, що трапиться.

Жодні з моїх застережень не впливають на Тадео. На рингу він спробував перемогу на смак, тож тепер знає, що це. Гроші, слава, лестощі, жінки, великий будинок для його матері і рідних. Зовсім скоро він все це отримає.

Заснути напередодні розгляду справи присяжними неможливо. Мій мозок перебуває у стані надмірного напруження, адже я намагаюся пам’ятати й організовувати деталі, факти і речі, які треба зробити. Живіт зводить від тривоги, не витримують розхитані нерви. Знаю — важливо відпочити і постати перед присяжними свіжим і спокійним, та насправді все буде, як завжди: змучений, знервований, з утомленими очима. Перед самим світанком сьорбаю каву і, як зазвичай, питаю себе, чому я це роблю. Навіщо піддаю себе таким неприємностям? У мене є далекий родич — чудовий нейрохірург у Бостоні, і часто в подібні моменти я думаю про нього. Гадаю, йому живеться набагато важче, адже він оперує мозок — і ставки настільки високі. Як йому фізично це вдається? Нерви, тремтіння, чи навіть діарея і нудота? Ми рідко спілкуємось, тож я ніколи не допитувався. Нагадую собі, що він свою роботу виконує без глядачів, а якщо він припускається помилки, то просто приховує її. Намагаюсь не нагадувати собі, що він заробляє мільйон баксів на рік.

З багатьох міркувань адвокат на процесі схожий на актора на сцені. Його дії не завжди прописані, тож йому доводиться важче. Він має реагувати, бути швидким