Читати книгу - "Я знайду тебе, Макс Дикий"

Все ж, не треба було брати Аліну з собою…

Ми з Аліною слухняно лягаємо на землю, я прикриваю кастет рукавом так, щоб його не було видно. Хочу дочекатись моменту і все ж спробувати знешкодити маніяка, дати Аліні шанс втекти і викликати поліцію.

— Ви мене порядком дістали, — продовжує він, підходячи до Аліни і починаючи обшукувати її. — Ну, принаймні тепер я точно пограю з тобою, Аліно. Давно чекав цього. Ще з моменту вбивства твоєї сестри.

Мені треба дочекатись, коли він відійде від неї і тільки тоді щось робити. Головне, щоб Аліна сама не наразила себе на небезпеку… 

Я  пильно дивлюсь на Аліну краєм ока, щоб не привертати уваги нашого підозрюваного, який тепер вже точно не просто підозрюваний.

Бачу, як вона дістає з кишені електрошокер і намагається вдарити злочинця, але він виявляється спритнішим і перехоплює її руку. 

Користуючись моментом, я підриваюсь з землі і одразу бʼю його кастетом в бік, одночасно з цим вільною рукою вибиваючи і пістолет.

Пістолет летить на землю, наш супротивник кидається за ним, але я хапаю його за запʼясток і вивертаю його руку так сильно, що той аж починає кричати і падає на одне коліно на землю.

Я бʼю його в бік ще раз, а потім хапаю за обидві руки так, щоб він опинився в захопленні і не міг нормально ворушитись.

— Аліно, викликай поліцію! — кричу я. — І забери пістолет! Йди зі двору, хутко!

Вона стає на коліна, підхоплює з землі пістолет, а тоді — свій телефон, який лежав трохи далі. Але не йде нікуди, і не дзвонить в поліцію. Якусь мить вона дивиться на пістолет у своїй руці, а потім повільно піднімає його і цілиться у маніяка. 

— Аліно, що ти робиш? — питаю я її, хоч і прекрасно розумію, що вона збирається зробити.

— О, хтось став дорослим, — наш маніяк починає сміятись. — Ну давай, вбий мене, Аліно! Бо це я вбив твою сестру!

— Де Катя? — запитує Аліна.  

— О, ця ще жива, в підвалі, — каже маніяк. — Але зараз подумай про свою сестру, Аліно… Подумай, як я мучив її… Хіба ти не хочеш помститись?

— Він хоче, щоб ти його поранила і щоб йому помʼякшили строк, або щоб вбила і він лишився нескорений, — кажу я. — Не піддавайся на цю провокацію!

— А що як поліція його випустить? — запитує вона в мене. — Скільки було таких випадків, що вбивці відкуплялися й виходили на волю? 

— Він не такий багатий, та й Машка давно хоче його впіймати, — не погодився я і зазирнув їй в очі. — Але головне те, що ти не вбивця, Аліно. Ти не така, як він, ти маєш вчинити правильно, інакше потім не зможеш з цим спокійно жити.

Вона опускає пістолет.

— Добре, я зараз викличу поліцію, — каже, набираючи номер. — Але якщо раптом ти якось викрутишся, то знай, що я все одно тебе знайду і вб’ю! 

***

Коли поліція приїжджає, вони одразу захоплюють маніяка і я нарешті можу видихнути. Опергрупа звільняє Катю, яка була в підвалі. Криміналісти розкопують поховання, де знаходять цілих дванадцять жертв. Точніше, в цьому конкретному місці знаходять чотири жертви, але таких поховань знаходять ще три.

Ми спостерігаємо за цим процесом, я обіймаю Аліну, але вона весь час мовчить.

— Тепер все скінчилось, — кажу я їй. — Ти молодець, ти врятувала мене. І не тільки мене.

— Я не можу в це повірити, — на її очах блищать сльози. — Моя сестра мертва… І всі ці дівчата… Як можна бути таким нелюдом? 

— Він — хворий, тільки хворі здатні на подібне, — я зітхаю. — А ми зробили, що могли. Ми врятували Катю.

— Так, — вона киває. — І Марині тепер нічого не загрожує. Але все одно мені сумно, і я не можу з цим нічого зробити…

— І не треба робити. Сум в таких ситуаціях — це абсолютно нормально, — чуємо ми голос Маші за спиною. — Ви все ж зробили це… Хоч я й казала не лізти далі в цю справу.

— Якби не ми, ви б його ще довго ловили, — не погоджуюсь я.

— Ще трохи і Аліна б стала вбивцею, — Маша дивиться на мене. — І це твій прорахунок, Максе. 

Я не знаю, що на це сказати. В принципі, це правда. 

— Макс навпаки переконав мене цього не робити, — стає на мій захист Аліна. 

— Але все одно ви були на межі, — Маша зітхає. — Добре, що все добре закінчилось. Але раджу вам надалі займатись пошуками собачок, а не маніяків. Хоча, не можу не визнати, ви — непогані детективи, — все ж додає вона. — З дедукцією все добре, от тільки почуття самозбереження працює погано.

— Ми будемо обережнішими, — нарешті кажу я. — Я теж не хочу, щоб сталось щось подібне, сьогодні було надто небезпечно, але я засвоїв цей урок.

— Сподіваюся, його не визнають неосудним і не триматимуть у психушці? — питає Аліна. 

— Я зроблю все, що в моїх силах, щоб цей гад отримав по заслугах, — серйозно каже Маша. — Повір, я не пущу це все на самотік. Ця справа для мене надто принципова. Я завжди хотіла захищати жінок від таких, як він, саме тому і пішла в поліцію.

— Тоді і вам треба дещо переглянути свої методи роботи, — каже Аліна. — Адже коли Марина звернулася в поліцію, то ніхто не почав шукати зловмисника, сказали, раз він втік, то все нормально…