Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

-Ах так, згадала. Щоб зілля швидше подіяли, треба поспати стільки, скільки знадобиться біля представників стихій. Так як ти сама стихія, а більше їх у нас майже немає, то доведеться ... - бабуся багатозначно подивилася у бік Вільяма, а потім махнула щось на підтвердження своїх думок і продовжила, - так, доведеться поспати з Вільямом. І ще одне коли прокинетеся, бігом до мене. Є розмова.

 Сказавши останнє бабуся відлетіла на мітлі до міста ... через вікно. 

-Амм ... ваше сімейне життя я спостерігати не маю наміру, так що як повернетеся від бабусі повідомте. – Сказала Кара і вийшла з кімнати.

-Я теж мабуть піду. Мила, бережи себе і … давай без дітей зараз обійдемося. 

-Лінда! 

-Все-все, просто нагадую.

  Коли ми в кімнаті залишилися самі, я насамперед подивилася на Вільяма. 

-Що дивишся? Пий давай. І лягай, адже ти чула що Ба сказала. 

  Але не спати, не пити мені не хотілося. Після розповіді ректора про Столицю мене не залишає одна думка.

-І думати про це не думай! – Ніби прочитавши мої думки сказав хлопець. - Не те, щоб ректор тебе не пустив, я тебе не віпущу туди! Ти не уявляєш, яка ця Столиця небезпечна. Там буквально кожен сантиметр залитий нечистю! З твоїм везінням тобі просто законом треба заборонити наближатися до міста.

-Уїльям ... 

-Навіть не починай! 

-Уїльям. 

-Тема закрита! 

-Уїльям! 

-Я не буду про це більше говорити! 

-УІЛЬЯМ! 

-Та що?! 

-Я хочу звільнити місто. 

-Щ-що ...? 

-Я. Хочу. Звільнити. Примарну Столицю. Вільям, я не пробачу собі, якщо не спробую повернути жертв цього ... чудовиська! Вони цього не заслужили. Ми просто зобов'язані піти до Столиці і хоч щось зробити. Раптом вийде!

-Ох ... - Видихнув Вільям відійшовши від вікна наближаючись до ліжка. - Давай спи вже. А завтра з ранку все вирішимо. Сьогодні дуже багато всього сталося, щоб іти на чергове геройство. Допивай свої ... ех, ліки і лягаємо спати. 

  Не знаю що насправді на мене подіяло: зілля, яке я все-таки випила, чи слова Вільяма? З одного боку, якби я виспалася і краще почувалася напевно напхала б Вільяму повну пазуху і все-таки пішла б в місто хоч сьогодні, але не в тому стані я зараз перебувала.

  Дика втома закріпилася в моєму організмі і не відпускала ні на хвилину, тому навіть коли моя голова провалилася в товщу м'якої подушки, а рука Вільяма акуратно обняла мене за талію, я не зрушила з місця. Занадто приємні та теплі почуття щоб намагатися вирватися з них. Якщо що, залишу цю справу на ранок, а зараз ... 

  Вранці нічого надприродного не відбувалося. Прокинувшись, Вільяма я в ліжку не застала, зате я почувала себе страшенно добре. Я б сказала навіть неймовірно! Судячи з звуку води, що ллється - хлопець у ванній. Провів він там часу не багато, а тому, як тільки він вийшов, я запрягла його збиратися і діставати речі мені. Ну не звикла я по чужих шафах лазити! 

  На ліжко впала бежева сукня з напіввідкритою спиною, бежеві черевики, теплі флісові колготки і звичайно зимовий набір: біле пальто, шапка і шарф того ж кольору і рукавиці. Чесно сказати ... речі у нього непогані. Щоправда, досі не можу зрозуміти звідки ТАКА кількість МОЇХ речей у його шафі? Але це ми обговоримо пізніше. Вільям в свою чергу висушивши волосся вже звичним способом почав діставати речі собі. Цього разу це була чорна толстовка, джинси та черевики того ж кольору, бежева куртка та рукавиці.

 -Що сьогодні без прикрас, сонце? 

-З якого це часу ти мене так називаєш? 

-Ти не відповіла на моє запитання. 

-Як і ти на моє.

-І тим не менше своє питання я поставив раніше за тебе. 

-Ц, що за дитячий садок? ... Так, без прикрас, адже ми просто до бабусі летимо, що тут такого? 

-А щоТАКОГО в той раз? 

-Уїльям. Припиняй. 

  Несподівано хлопець і справді замовк і не промовивши жодного слова просто поправляв капюшон своєї толстовки. Гей! Давай говори щось, мені не затишно, коли ти мовчиш! Це тебе не схоже!

 -Скажи-но, - мої молитви були почуті, він заговорив, - на скільки сильно нашій парі не бути?

  Гаразд, ні, мовчи далі! Мовчи! 

-Всі сто відсотків. 

-Все так серйозно? Чи я тобі настільки неприємний?

 -Уїльям, це не правильно. Що б там не було ми брат і … – несподівано для мене хлопець виявився надто близько до мого обличчя. - С-сестра. 

-Так, але ж не рідні. - Продовжував розмову хлопець від чого по тілу почали тікати мурашки. 

-Уїльям ... 

-Аїда, - перебивши мене почав говорити Вільям, - чому ти не підпускаєш мене? Що не так? Я тебе дратую? Чи якась ще неприязнь може так сильно тебе відштовхувати від мене?

***