Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

Заправивши за вухо неслухняне пасмо волосся, красуня заспівала незнайомою нікому мовою. Але навіть так було зрозуміло, що вона співала про прихід весни, про кохання та радість. І про того, у кого сьогодні день народження. Вона вклала у неї всі свої почуття.

Розкинувши руки, дівчина кружляла по зеленій галявині. Навіть не вірилося, що хвилину тому тут лежав сніг.

Чарівниця продовжувала свою пісню, вийшовши на стежку, і неквапливо пішла нею. Там, куди ступала її нога, пробивалася зелена трава. Вона співала і співала, і здавалося, що весь світ наповнився її чарівним голосом, навіть зима не змогла їй протистояти, відступила.

Незабаром на деревах весело защебетали пташки, і повітря наповнилося весняною свіжістю.

Арел йшла порожніми вуличками Голдена, а її обличчя світилося від щастя. Знав би той, заради якого вона це робила, яка дівчина опинилася поряд із ним.

Арел побачила, як з неба знижується її золота колісниця з трійкою коней, і щойно вона наблизилася до землі, застрибнула в неї і помчала до золотоверхого замку. Позолоченого даху не торкався час, він був такий самий, як і в момент свого будівництва.

Підлетівши до вікна, на рівні третього поверху, Арел махнула рукою і стулки вікна відчинилися. Можна було обійтися без цієї вистави, але Арел кортіло цього.

Спритно ступивши на підвіконня, красуня відпустила двох коней, а одній наказала чекати її біля замку.

Залишивши вікно відкритим, щоб свіже весняне повітря проникало у кімнату, Арел клацнула пальцями і в неї в руках з'явився букет червоних троянд. Але то були не просто квіти. Дівчина їх зробила з атласних стрічок сама і виглядали вони як живі.

Поклавши букет на столик, поруч із ліжком, де лежав сплячий хлопець, Арел зворушено подивилася на нього і, відійшовши сіла на підвіконня.

З того моменту, як вона вперше ступила на землю, час зупинився, смужка світанку залишалася такою ж вузькою. Знову клацнувши пальцями, Арел повернула звичний хід часу, давши світанку прикрасити небо. У минулі часи вона б себе посварила за такий вчинок.

Незабаром хлопець на ліжку заворушився та розплющив очі. Провівши поглядом по кімнаті, він побачив квіти, і несмілива посмішка ковзнула по його губах. Йому ще ніколи не дарували квітів. Морл підвівся на ліктях. Аромат від троянд виявився ще кращим, ніж у справжніх. Хлопець дізнався одразу чий це подарунок.

Повернувши голову, він усміхнувся ще ширше - біля вікна стояла його кохана Арел. У її волосся були вплетені рожеві квіти.

- Арел ... - протягнув до неї руки Морл, сидячи на ліжку.

- Морл… - пурхнула до нього дівчина, присівши на край. - З днем народження, коханий!

Його очі сяяли від щастя. Морл досить часто думав про те: якби вона з'явилася в його житті раніше, нічого не сталося б поганого.

Молодий король притяг її до себе, ніжно поцілувавши в губи.

Ковзнувши пальцями у його волосся, дівчина розстебнула шкіряний ремінець і поклала його на подушку. У першу їхню зустріч Морл страшенно нервував, він нікому не дозволяв торкатися свого волосся. Але з нею він був щасливий, адже міг бути собою.

Це Пройшло, здається хвилин десять, коли вони відірвались один від одного. Губи горіли від поцілунків, а серце шалено калатало в грудях.

– Морл! – провівши долонею по його щоці дівчина, легко чмокнула його у губи. - Поїхали, покатаємось на конях!

– Зараз?! – здивовано відкрив очі хлопець. Вчора ввечері було холодно! Та й снігу намело, не проїдеш!

- Ти впевнений? – лукаво подивилась на нього Арел. - Подивися сам!

Вона взяла його за руку та підвела до вікна. Морла пробрав напад кашлю, коли він побачив зелене листя в замковому саду. У його голові ніяк не укладався той факт, що несподівано настала весна.

- Але як? Увечері сніг йшов!

- Але ж сьогодні перше Морана (1 березня)! Початок весни! - поклала йому руку на плече Арел.

- Дивно, такого ще ніколи не було! - Морл був дуже здивований, щоб підібрати слова до побаченого. - Але, мабуть, там холодно! Навіть на початку весни так!

- Ні! Там тепло! Одягайся, та поїхали на пікнік! - дівчина, цмокнувши його в щоку, підійшла до іншого вікна.

      Поки Морл одягався, Арел стояла, дивлячись на пташок, що кружляли за вікном. Їй вдалося прогнати зиму тут у Голдені. Але чи надовго вона зможе стримати весну? Все-таки природа була ще не готова до такої різкої зміни. Морл мав рацію, такого раніше не було.

- Я готовий! - підійшов ззаду Морл, обійнявши її за талію. - Куди їдемо?

- Побачиш! - обернулася Арел, підставляючи губи.

Тільки-но вони підійшли до дверей, дівчина раптом загальмувала.

– Що? – розгубився Морл.

– Я не хочу, щоб мене хтось бачив! – пояснила вона.

- Я проведу тебе таємними ходами! Я знаю їх усі! – хлопець хвилину потупцював на місці, перед тим як вирішив запитати. - Я ніколи не бачив, як ти приходиш сюди і йдеш! Не через головні ворота, так?

Арел опустила очі, їй ця тема не дуже подобалася.