Читати книгу - "Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб"

– Сьогодні Зіна поза зоною досяжності. Наталя вчора не телефонувала? Що там із Васильєвим і Ромою?

– Притираються один до одного. Вони ж зовсім чужі, хоча схожість між ними помітна. Мені інше цікаво. Зіна живе з чоловіком і запевняє, що той любить Романа як рідного, але хлопчика майже добу немає вдома, і його ніхто не шукає.

– Може, Олександр Петрович думає, що Зіна пішла від нього назовсім? Навідаємось до нього? З його зв’язками шукати її буде набагато простіше. Де зустрінемось?

Тін зітхнув.

– Ніде. Три метри, пам’ятаєш? Я сам із ним розберуся.

– Тебе він не знає.

– Як і тебе.

На жаль, це було не так.

– Віктор розповів йому про мене, коли вимагав відпустку. Це запорука того, що нас хоча б вислухають.

– Якщо підловити його в темному кутку, слухати йому доведеться в будь-якому разі.

Віта не втрималася від сміху.

– Гаразд, давай по-іншому. Я просто хочу тебе побачити. В центрі? Ну ж бо, перевір усі ризики й сам переконайся, що я не збираюсь потрапляти ні в яку Шаєнну! Чи без магії ти не можеш цього зробити?

– Оцінювання ризиків – мій дар, а не магія. Зараз для нас це майже сорок відсотків. Відпочивай, я все зроблю.

Ех, деякі надзвичайні сили приносять турботи, а не полегшують життя. Дурні сорок відсотків! Подумаєш, трохи небезпечно… Але ж Віта попереджена і не збирається лізти на рожен.

– Ну й добре. Я знайду, чим зайнятися, – заявила вона гудкам.

І підскочила, коли телефон знову запищав.

– На Лісовий через годину. І пообіцяй, що перейдеш на інший бік вулиці відразу ж, як мене побачиш.

Варто було б сказати, що бажання зустрічатися вже пропало, та й справ вистачає, але…

– Чому ти передумав, Тіне?

«Скучив», – хотілося б почути.

– Мої сорок відсотків – ніщо в порівнянні з вісімдесятьма Віктора. А він просто людина.

Останнє прозвучало з помітною образою і, Віта могла заприсягтись, із заздрістю.