Читати книгу - "Моя неймовірна спокуса, Аріана Мел"

— Ми так не домовлялися, — гарчу, — Умова була, щоб я поїхала з країни. Для чого авто в аеропорту у Варшаві?

— Щоб я точно був впевнений, що ти не порушиш домовленість, — каже задоволено.

— Я і так вже втратила Веремія. Він ненавидить мене..

— Цього мало, — ядуче відповідає.

От чортяка! Хоче щоб ми страждали. Пробую останній аргумент.

— А де гарантії, що ти виконаєш свою частину домовленості, якщо я все таки поїду?

Віпочинає реготати.

— Які гарантії? Їх немає. Але хіба у тебе є вибір? — кидає єхидно.

Чорт. Так я і думала. Подумки дякую Аліні за її завбачливість із квитками на Краків і лише киваю головою на знак згоди та прямую до виходу.

— Будь готовою за годину. Я заїду за тобою.., — лунає мені в спину.

Я вилітаю з офісу, попередньо замовивши таксі. Мчу додому. Вже на квартирі набираю Аліну і коротко переказую їй все що відбулося в офісі. Я накручена до краю. Вона заспокоює. Каже, що вже потурбувалася про житло у Кракові та скине мені на пошту адресу. У мене з очей течуть рікою сльози.

— Злато, я тобі на столику залишила свою польську сімку. Вона мені зараз не потрібна, тож покористуєшся перший час, щоб на місці не губитися у пошуках картки. Як тільки прилетиш у Варшаву, відразу в аеропорту увімкни її, а свою краще викинь. Перестрахуємося, щоб напевне. Гаразд.

— Аліно, я..просто не маю слів. Щиро дякую.

— Все добре. Приїдеш на місце, знайдемо тобі роботу і я перешлю решту речей.., — тоді вона трохи ніяково додає, — Мені шкода, що у вас так склалося з Веремієм. Можливо коли все втрясеться — ви зможете поговорити й він зрозуміє...

Моє горло спазмує від сліз та болю, коли я відповідаю Аліні:

— Він..не пробачить, Аль. Я розтоптала його. Просто розчавила, — у мене виривається схлип, а на тому кінці повисає мовчання. Подруга розуміє мене і без слів.

А мені в цей час гірко, боляче і неймовірно щемить душа. За крах надій на майбутнє з коханим. 

— Злато, якщо це було кохання, то він пробачить і зрозуміє.

Я мовчки заперечно хитаю головою, все ще ковтаючи сльози, забуваючи що Аліна мене не бачить. А вона продовжує:

— А я гадаю, що це таки кохання..

                                                                           ***************

Любі читачі, на цій ноті перша частина історії закінчується. Дуже багато перепон і непорозумінь стали між головними героями та змушують зараз кожного іти своїм шляхом. Та Веремій і Злата повернуться до вас у другій частині історії, щоб навчитись довіряти та вірити один одному заново, берегти та леліяти таке справжнє кохання. А також їм потрібно буде зрозуміти хто справжній друг, а хто ворог, а хто в овечій шкурі й лише майстерно прикидається)

Тому наразі дуже дякую, що весь цей час читали та підтримували книгу зірочками й коментарями.

Щиро запрошую вас до другої частини історії. Книга вже опублікована на порталі під назвою «Моя неймовірна спокуса. Книга 2»

Буду дуже рада, якщо підтримаєте нову історію зірочками та коментарями)

Кінець