Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

Ідучи стежкою вже в бік самого будинку, на диво було тихо. Зазвичай, якщо бабуся вдома, то відразу чути або свист самовару, або розмови бабусі з дідусем, або кроки бабуси. Нині ж буквально ні звуку. Лише типові сільські "Муу" і з якогось будинку віддалено чути музику "Шансон".Підійшовши до дверей я чемно постукала. Коли вже і цього разу мені у відповідь була тиша, стало зрозуміло, що, швидше за все, господарів будинку ще немає. Ну, нічого страшного, значить встигнемо до їхнього приходу заварити чай і може щось приготувати. Не будемо ми даремно стояти біля дверей і чекати їх, вірно?

Але відчинивши двері мене чекало... ні не розчарування... ШОК! За столом у вітальні сиділи бабуся, мама, бабуся Віолетта та… д-демон?

 -Ох, ну ми вас уже зачекалися зовсім. Де ви пропадали щось? - Встала відразу з стільця Ба і хотіла було підійти, але бабуся Віолетта зупинила її.

-Присядь Варваро, зараз ми всі обговоримо, нехай сідають. – сказала Віолетта і присунула до нас повні чашки чаю.

-Ого, і з якого приводу у нас сьогодні сімейний збір? – спитав Вільям.

-Ну в першу чергу, час таки розставити всі крапки на ,,і" та й розповісти все Аїді, а в додаток, у нас є завдання для вас. Завдання вкрай важливе. - Все так само спокійно і навіть занадто серйозно говорила бабуся Віолетта. Мд-а, рідко її доводиться такою бачити. Виходить розмова і справді серйозна. 

-Якщо коротко, ми вже в курсі що трапилося з вами на днях і знаємо про того самого ворожого мага. Хочу відразу повідомити, що його енергія зразу здалася мені відомою, але ... Аїдо, сонце, не дивись на мене так. - Все говорив і говорив до мене ... демон? Так! Такий низький баритонний голос із гарчанням можливо почути тільки від демона! Мабуть ...

Не знаю з чого цей демон вирішив, що я його знаю. Два метри зріст мінімум, довгі, закручені роги і хвіст, червоно-чорний колір шкіри і до моторошного м'язисте і накачене тіло. Ах так, мало не забула чорні пазурі на руках та ніг... лапах. Кхм ...

-Улюблений, Аїдушка тебе в такому вигляді не бачила ніколи, та й не знає до пуття хто ти. - сказала Ба і... Стоп! Улюблений?!

-Ой так. Попрошу мене вибачити. - І... коханий почав ем... вивертати свою шкіру на виворот і через пару хвилин перед нами вже сидів за столом дідусь у фіолетовій сорочці у клітинку та синіх джинсових шортах. - Так краще?

-Однозначно… Кхм – Хрипким від шоку голосом відповіла нарешті я.

-Чудово, - почав ... вже дідусь розтегнувши один верхній гудзик, - тоді я продовжу. Енергія цього мага мені здалася знайомою, але поки що я не можу вам сказати хто це. І ще ми знаємо про "Примарну Столицю".

-І що? Відмовлятимете нас йти туди? - Почав говорити Вільям від чого я подивилася на нього з поглядом ,,А хто це вчора чинив опір, а сьогодні перед сім'єю різко захотів ,,погеройствувати "?".

-Але ж ти ... - почала я, але мене знову перебили.

-Ні, відмовляти вас не буду. - Сказав дідусь і після нашого спільного з Вільямом видиху продовжив. - Я сам вас туди відправляю. 

***

  Здається повітря в легені набралося назад ...

-Ти зараз серйозно? Адже там небезпечно! - Почав сперечатися Вільям, хоча в душі вже благословив за це завдання „всіх можливих і неможливих богів".

-Ну-с, ви б все одно потягнули свої п'яті точки туди, тож нехай це хоча б пройде з користю. – відповіла цього разу бабуся Віолетта. - Загалом, не тягтиму гуму, перейдемо відразу до суті. У Примарній Столиці днями вловили нову ауру. Ваш ректор і дідусь підозрюють, що це і є ваш ворог. Ми порадилися і вирішили, що в розвідку має піти саме Аїда, бо якщо вірити логіці вашого ректора, то полюватиме він саме на неї. Але оскільки її саму ніхто з нас не готовий відпускати, ми вирішили відправити вас удвох.

-А ще для того, щоб зрозуміти і запам'ятати ауру вашого ворога, вам варто взяти з собою одного менталіста. – перебивши Бабусю Віолетту сказав дід.

-Це я могла сказати і сама. – з явним оскалом відповіла бабуся, обертаючись обличчям до чоловіка.

-Просто допоміг.

-І коли нам виходити? - Перебив "Пробатьків", що вже розлютилися, і запитав дуже логічне питання.

-Кхм ... думаю у вас є два-три дні, після на світанку виходьте. – для впевненості у голосі кашлянув відповіла бабуся. - Ну, а зараз думаю можемо спокійно поговорити на більш нейтральну тему. Ну і відповідати на запитання дітей. Ви не знаєте всього сто відсотків і хотіли б дізнатися відповіді на деякі питання. І перший швидше за все буде про... дідуся?

-Ну-с, та Аїда, я демон. Один з найсильніших і найголовніших у ...

-В пеклі? - швидко спитала я ніби боячись самого цього слова.

-Мені більше подобається назва "Нижнє королівство". Кхм ... так от, у нас в роду, аж до твого батька, всі чоловіки були демонами. Ну і так вийшло що бабуся твоя теж вийшла за демона ... за мене. Але далі від чогось демонізм не передався нікому з нащадків, та й гаразд, зате дар стихії від Віолетти передався: — пояснював дідусь.

-Ще б він не передався, Пф... - пирхнула Бабуся Віолета із задоволеною усмішкою. - Я знаєш яке сильне заклинання поклала на цю справу? Та й своєї енергії витратила скільки...

-А Навіщо ти це зробила? - Запитала я.

-Навіщо-навіщо... відчувала я що наближається моя кончина, а без вогню, що живе, ви не проживете. Ось і заточила свій вогонь у майбутній ТЕБІ, а доти, поки ти не народилася, вогонь зберігався в бібліотеці твого діда, в тій самій кімнаті, яку ти відкрила. Ти не помітила, що дар проявився саме після цього? Чи не спадала така думка в голову?

-Чесно? Ні. Тільки зараз, коли ти розповіла… – чесно відповіла я.

-Ось ось. То що далі? Яке питання?

-Я б хотів дізнатися про Анну. - На цей раз подав голос Вільям.

-Про Анну? Ох, це, напевно, розмова для Сари. – видихнула Віолетта і подивилася на маму.

-Ну що сказати... Ганна не отримала магічної сили від народження, а тому пробувала себе у відьомстві. Хоча можна було відразу зрозуміти, що якщо ти не народжена відьмою – ти їй і не станеш, як би сильно не намагалася. Та якісь заклинання та зілля в неї правда виходили, але найпростіші. Допомога від бабусі вона отримувати відмовилася, а тому й відправила батьків до села подалі від себе. А коли з'явилася нагода забрати тебе, вона чітко вирішила виростити тебе відьмою. На той момент вона не знала, що в тебе є здібності, але точно розуміла що ти королівська дочка і як тільки король наважитися тебе шукати до неї приїдуть насамперед.  А тому поїхала жити якнайдалі від замку і віддавши тебе в саму "Забуту світом" школу. А тому тебе знайшли не відразу. - Відповідала мама.