Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"

– Чесно кажучи, це, звичайно, дуже цікаво, – обережно розпочала Дубровська, – але я так і не зрозуміла, що ви пропонуєте…

– Тьху ти, дівка невихована, заговорила мене зовсім! – Невпопад гаркнула відьма, змусивши Дар'ю здригнутися. – Що ж я тобі ще можу запропонувати, як не можливість трохи зрівняти вашу пару?

– Тобто, і мене такою ж всевидячою зробите? – Округлила очі Даша.

– І чим слухала, не ясно зовсім ... – Пробубнила собі під ніс богиня, потім підняла погляд, сповнений роздратування, і продовжила. – Ти так і не зрозуміла, що в цьому світі ніхто не зможе зробити «таке ж», як з Віктором, з кимось ще?! Будь то хоч маг, хоч бог, хоч дух! Ні, дівчинко. Я пропоную тобі шлях відомства. Стати однією із відьом Каргіних. Та не простою, а найкращою!

– Але ж як?.. – Остаточно розгубилася дівчина. – Ви ж самі казали, що в мені ніякої чарівної крові немає, ніяких чаклунів у роді і взагалі – як це можливо?

– На те я й богиня, щоби деякі речі зробити можливими, дочко. – Посміхнулася Яга, а крізь образ чарівної дівчини на мить проступив образ моторошної старої, змусивши Дар'ю здригнутися.

– Є один спосіб, що може навіть від народження смертного зробити магом. Спосіб цей лише нам і доступний. Однак рідко боги його зараз використовують, дуже рідко...

– Чому це, ц-цікаво? – Даша раптом знову згадала, з ким вона взагалі розмовляє та що це за місце.

– Та тому, що це тяжко. І для бога, що це задумав. І для смертного – теж не прогулянка ромашковим полем. Доведеться тобі, люба моя, якщо пропозицію приймеш мою, добряче так попотіти. Кожного дня магічний хист тренуватимеш, поки три роки не пройде. Тільки тоді сила в тобі втриматись зможе. Звичайно, незнищенне тіло як у народженого Напівбога тобі це не дасть. Але в силі магічній кращим з кращих магів точно не поступишся! Що скажеш?

– Дуже цікава пропозиція, – почала обережно Даша, – але хотілося б уточнити кілька моментів. Наприклад, звідки мені брати ці самі «підручники» з магії? Хто вчитиме мене? І що це виходить, я перебуватиму у вашому клані? І як довго мають тривати щоденні заняття? У мене, знаєте, робота є, діти чекають на мене. І я... Що я сказала смішного?

Даша розгублено дивилася, як богиня стрясається від беззвучного сміху, прикриваючи рота рукою, а іншою тримаючись за бильце дашиного ліжка.

– Ой, не можу… Ну начудила, Дар'я, дочка Андрія. Діти на неї чекають... Робота в неї. Оце так! – Ще кілька секунд посміялася Яга, а потім поблажливо глянула на співрозмовницю і продовжила. – Послухай тільки себе! Їй пропонують стати врівень із найсильнішими чаклунами цього світу за якісь три роки з нуля! Їй пропонують цілий магічний світ розділити зі своїм коханим і не бути на цьому світі якимись пішаками. Про вічну молодість, повагу в колі людей, що відають, та інші «дрібниці» навіть не кажу! А вона: «А скільки займатися треба? А в мене діти…». Тьху! Кого іншого вже вбила б за таке нахабство. Але обіцяла ж, що тут вдієш…

– Вибачте, пані Яга... – Різко зблідла Дубровська. – Щось я справді не про те думаю. Напевно, я можу вирішити питання зі своєю роботою. Тим паче – зараз.

Даша на кілька секунд замовкла, немов збираючись з думками, а потім – як у вир пірнула, видавши:

– Добре, якщо це не зашкодить мені чи Віті – я згодна на отримання вашого дару та щоденні тренування. І як це станеться?

– Для тебе – нічого складного. Просто дай мені руку. – Нереально гарна брюнетка сухо усміхнулася дівчині і простягла долоню.

– Що ж… Здається, і справді нічого складного поки що. – Даша обережно вклала свою долоню в руку богині.

Її руку наче стиснули ковальські лещата. Даша скрикнула.

– Забула додати. Про цю частину нашого спілкування ти згадаєш не одразу. Трохи пізніше. У потрібний час та у потрібному місці. По-перше, так буде зручніше. По-друге, так у твого розуму буде трохи більше часу перенести етап Ініціації.

– Якої ще Ініціації?.. Боляче ж!

– Ініціації до моїх прийомних дочок, звичайно ж. – Посміхнулася Яга. Потім на місці красуні знову з'явилася жахлива баба. Відьма відкрила рота – і Дашу з криками затягнуло в безодню, що відкрилася.

«Мене з'їла Баба Яга. Ото я дурепа!» – Це було останнє, про що подумала Даша перед тим, як знепритомніти.