Читати книгу - "Диригент, Долорес Редондо"

Барона Самеді: за її словами, двоє ховали обличчя під каптурами, а троє були неживими. Саме так вона висловилася. Зрештою ми прийняли заяву Джерома й взялися за розслідування справи про викрадення Медори Ліретт і двох дівчат, які, на наше переконання, стали жертвами обставин. На перших етапах ми підозрювали, що щезнення сестри Джерома якось пов’язане з його бізнесом. Тим паче що незнайомці з Батон-Руж, які були так зацікавлені у співпраці з ним, наче крізь землю провалилися. Ми схилялися до версії про існування організованої злочинної мережі, що поглинала середній і великий наркобізнес, канали збуту різних дилерів, вдаючись до шантажу — викрадення найближчих родичів. Це поширена практика в наркокартелях Мексики, Бразилії, Колумбії. До нас долетіли чутки про Чорну Церкву, Чорний Будинок, Самеді... Але йшлося про примарну, неіснуючу організацію. У кожній країні, у кожному поліцейському відділку циркулює легенда, з допомогою якої люди намагаються пояснити незбагненні злочини. Так було і в нашому випадку. Ми зайшли у глухий кут. Та все змінилося, коли один агент ФБР спонукав нас розглянути іншу версію, підштовхнувши до думки, що нападники не прагнули помститися Джерому, а цікавилися саме Медорою.

— Ви мали рацію, — зізнався Булл, дивлячись на Амаю. — Ми з Дюпре давно знайомі.

— Десять років, — мовила вона.

Він кивнув.

— Дюпре і Карліно — агенти, яким ФБР доручило допомагати нам у розслідуванні справи про викрадення Медори Ліретт.

Джонсон нахилив голову.

— Я не знаю агента Карліно.

— Ви не знаєте його, тому що агент Френк Карліно — так само як і Джером Ліретт — загинув десять років тому, під час виконання службових обов’язків. Дюпре дивом вижив.

47. Petit bon ange. Маленький добрий янгол

Лікарня «Черіті», Новий Орлеан

Двері розчахнулися, і в коридор вийшли двоє лікарів.

— Гадаю, це ви керуєте цирком потвор, — мовив один із них.

Амая не зрозуміла суті жарту (якщо це взагалі був жарт). Вона метнула на дотепника вбивчий погляд.

— Не ображайтеся. Ви привезли нам трьох надзвичайних пацієнтів. Ми ніколи не бачили стільки аномалій одночасно.

— Як почувається агент Дюпре? — спитав Джонсон, перш ніж вона встигла відповісти.

— Я маю для вас хороші й погані новини. Те, що трапилося з вашим другом, нагадує гострий інфаркт міокарда: є симптоми інфаркту й типовий біль. Хороша новина полягає в тому, що це не інфаркт. Ідеться про «синдром розбитого серця», кардіоміопатію такоцубо, симптоми якої подібні до серцевого нападу — біль у грудях, ускладнене дихання. Вважається, що ця патологія викликана підвищенням рівня гормонів стресу, як-от адреналін... Артерії не закупорюються, але серцевий м’яз слабшає, внаслідок чого лівий шлуночок набуває конічної форми. Звідси й походить назва: такоцубо — опукла посудина з вузьким горлечком, що використовується в Японії як пастка для ловлі восьминогів. Вона має конусоподібну форму, що звужується в центрі; потрапивши туди, восьминіг не може вийти. Серце вашого друга буквально розплющене посередині.

Джонсон ошелешено глянув на Амаю.

— Розплющене посередині. — прошепотів він.

Другий лікар взяв слово.

— Під час огляду грудної клітки ми виявили сліди давньої травми — п’ять отворів, схожих на сліди від ножа, хоча екографія не показала жодних аномалій. Може, ви знаєте, що з ним сталося?

Амая покосилася на Джонсона, який зробив заперечний жест.

— Ні, я не знаю, але останніми днями він скаржився на біль від застарілого шраму.

— Це правда, — підтвердила Амая, згадавши інцидент із проповідником навпроти стриптиз-клубу на вулиці Бурбон. Вона помітила, що Булл злегка подався назад і нахилив голову.

— Ми звернули увагу, — провадив далі лікар, — на те, що шрам вашого друга є подібним до рани старого чоловіка, якого ви доправили сюди. П’ять чітких кругів, глибокі рубці у формі морської зірки. Може, у нього поцілили з тейзера чи іншої електрошокової зброї?

Вони зробили заперечний жест.

— Чи не намагалися ви якось реанімувати старого?

— Ні, спершу ми подумали, що він отримав вогнепальне поранення, але згодом, побачивши відмітини на грудній клітці, не стали торкатися його, — відповів Джонсон.

Лікар збентежено глипнув на свого товариша.

— Я гадав, що ви підтвердите спробу реанімації, це пояснило би, що мав на увазі пацієнт, стверджуючи, що йому хотіли вирвати серце. Під час нападу тиск у грудях завдає хворому страшенного болю, тож відчуття здавлювання могло турбувати його, коли ви старалися допомогти йому... Я бачив щось подібне, коли йшлося про ушкодження від куль, що застрягли в бронежилеті. Хай там як, а ми сумніваємося, що його травма якось пов’язана з тим, що трапилося сьогодні з сеньйором Дюпре.

— Чи доведеться вам прооперувати його? — поцікавився Джонсон.

— Ні, медикаментозного лікування буде достатньо, аби серце набуло своєї звичної форми за кілька днів чи тижнів. Щоправда, у нас виникла додаткова проблема через ураган. Пацієнт підключений до апаратів; ми дали йому аспірин та діуретики, але він має приймати бета-блокатори й інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту. У нашій аптеці закінчилися необхідні ліки. За нормальних обставин ми б звернулися до будь-якої іншої міської лікарні. Я відрядив би туди «швидку», і хвилин за двадцять вони привезли би все, що треба. Нинішнє становище ускладнюється двома факторами: по-перше, доїхати до інших лікарень надзвичайно важко, а по-друге, їхні аптеки зіткнулися з аналогічною проблемою.

— Що ж ви робитимете?

— Те, що в наших силах: не відключати його від апаратів, забезпечити йому цілковитий спокій, давати знеболювальне й деякі інші препарати. Слід дочекатися, коли ситуація в місті поліпшиться. Його серце докладає величезних зусиль, аби битися. Не кажучи вже про гострий біль. Спробуйте допомогти йому. — Він витримав паузу й обвів їх поглядом. — Коли ми розповіли вашому другу про його стан і наші поточні проблеми, сеньйор Дюпре висловив намір піти й попросив виписатися за власним бажанням.

— Це небезпечно для нього? — спитав Джонсон.

— Дуже небезпечно, хоча процес одужання зазвичай проходить добре. Однак, якщо він не прийматиме ліків й буде багато рухатися, його стан може погіршитися через розірвання лівого шлуночка, що призведе до наглої смерті.

— Тоді ми не можемо дозволити йому покинути лікарню, — мовив Булл.

Лікар знизав плечима.

— За інших обставин я б переконав його залишитися, але ж ви бачите, що тут коїться. — Він роззирнувся довкола. — Мені потрібні кожні ноші, кожне ліжко. Кардіоміопатія такоцубо — дуже цікавий випадок для лікаря. Я б залюбки спостерігав за перебігом хвороби, та