Читати книгу - "Повзе змія"

опера. Тобто уявлення не має, що капітан Глод уже ніколи не буде майором і не ходитиме під бандитські ножі та кулі. Через те подзвонив учора, в неділю, бо певен — у вихідний день опера можна застати вдома, а службового телефону він не знає. Налаштувавши його, Макса Глода, на пошуки вбивці пенсіонера, Баглай здійснював наперед продуманий план. Він напевне не знав, навіть не підозрював свого адвоката в убивстві. Зате вій точно знав: якимось боком Гужва до нього причетний. Раз так, неодмінно випливе історія з прихованими баксюками. Отже, менти дізнаються про серйозну суму в нього на руках, тому не будуть підозрювати його у причетності до злочинів, що на перший погляд видадуться нехай жорстокими та нелогічними, але дрібними. Звісно, Баглаєві не потрібні двадцять зелених та ланцюжок. Логіка є.

Та не в цьому головна невідповідність. Глод закурив нову сигарету. Так, проти Олени в ситуації, що склалася, працює ще один аргумент. Хоч би як хотілося Максові, людині-жилетці, вірити журналістці, та допомогти їй він не може з однієї простої причини: Богдан Баглай таки справді дзвонив йому вчора, або незадовго перед полуднем, або ж на початку першої дня. І дзвонив з іншого міста. З Одеси, це кількасот кілометрів від Києва. Він забезпечив собі стовідсоткове алібі, й тепер завдяки дзвінку з Одеси, великій сумі грошей в його кишені та за браком жодних, окрім Олени, свідків журналістка виставлена психопатичним страхополошним дівчиськом, якому немає віри.

Глод вірив їй. Але він так само вірив фактам, бо в ньому знову прокинувся опер. Проти перерахованих фактів немає жодних аргументів. Якби Баглай напав на Олениних сусідів не на початку восьмої, а хоча б двома годинами пізніше, цілком можна було б припустити, що він відразу після дзвінка знайшов одеського приватного таксиста, котрий за пару сотень із портретом американського президента завіз би його до столиці, ніде не зупиняючись по дорозі.

Не перестрибнув же Баглай з Одеси в Київ одним величезним казковим стрибком.

Навряд чи знайшов він чоботи-скороходи чи, скажімо, літаючий килим. І крил у нього немає. Другий недопалок полетів за першим. Н-да, чому люди не літають…

А справді — чому не літають? Чому б і ні?

Це рішення прийшло несподівано, і виявилося настільки простим і очевидним, що Глод мало не впав із підвіконня. Звісно — ніщо не заважає Баглаєві літати.

17

— Цікава історія, — ввічливо відповів Шостак. — І чого ж ти хочеш від мене в такий час? На годинник дивишся?

— А ви? Понеділок, початок робочого тижня, важкий день, скоро дев'ята вечора, а я дзвоню вам у кабінет.

— Я вислухав тебе, зятьок, тільки через те, що сьогодні — понеділок, початок робочого тижня, і я замахався, тому дурниці, за які мені не відповідати, слухаю із задоволенням.

— Я дзвоню вам саме тому, що вже кілька місяців як вважаюся приватною особою, непричетною до органів внутрішніх справ…

— Хто тобі лікар? Сам винен.

— Не про мене йдеться! Просто мене слухати ніхто не буде. Невже ви думаєте, що я сам не можу вийти на високе київське начальство, довідатися, хто і на якому рівні безпосередньо займається розшуком Баглая, і поділитися своїми думками? Але ж я нині — приватна особа. Вас послухають.

— У що ти мене знову втягуєш?

— Що значить — знову? Справа Гужви, здається, вирішилась якнайкраще. З моєї, між іншим, подачі.

— Не тягни кота за яйця, зятьок. Дівку перелякав відморозок, вона уявила собі в ньому Баглая, ніхто їй не вірить і правильно робить, вона поплакалася тобі. Далі, слухаю тебе уважно.

Про листа й касету Глод свідомо промовчав. Ці факти ще більше заплутають і без того непросту ситуацію, тепер це небажано. І потім, при його нинішніх розрахунках ті вірші можна і не враховувати.

— Давайте спробуємо припустити: вчора орудував справді Баглай. Він хотів налякати журналістку і при цьому лишитися ніби невидимим. Власне, так воно й вийшло. Доказів його прямої причетності до вчорашнього нападу немає жодних. Ви слухаєте?

— Зміни платівку, ти вже повторюєшся.

— Більше не буду. Баглай при грошах і, зуб даю, при нових документах. Літаки на внутрішніх авіалініях літають щодня. Тільки квитки дорогущі, й ми зовсім забули про повітряний транспорт. Літаки навіть не беремо в розрахунок, коли прикидаємо, чим можна дістатися з одного українського міста до іншого. Ви, збираючись у Крим, хоч раз обдумували можливість летіти літаком? Ну як, продовжувати? Цікаво вам?

— Цікаво. Далі давай, — тон Шостака змінився, Глод відчув, що клюнуло.

— Звідси наші структури, звичайно, можуть це зробити, та хай краще займаються кияни. Не все ж їм на тарілочці підносити. Значить, треба перевірити всі авіарейси з Києва до Одеси і назад. Для реєстрації потрібен паспорт. Нехай перевірять, скільки пасажирів зареєструвалося на той рейс, який дозволяє прилетіти до Одеси вранці, до полудня. Скільки з них чоловіків підходящого віку. Хай покажуть фото Баглая працівницям аеропорту і стюардесам. Потім перевірять, яким рейсом можна вилетіти з Одеси, аби повернутися до Києва перед сьомою вечора. За годину, навіть за півгодини, в нашій ситуації хвилини нічого не вирішують. На тачці з аеропорту дістатися в потрібне місце досить швидко, а швидкість та мобільність Баглай здатен купити. За долари, — Глод зробив невеличку паузу, аби перевести дихання. — Навіть якщо він до Одеси їхав поїздом, назад точно летів літаком. Квитки дорогі, я точно знаю, тому завжди є. Погода хороша, льотна. Хай перевірять, хто реєструвався на рейс із Одеси, який нас може зацікавити. Боюся наврочити, але думаю, що вчора з Києва вилетів і до Києва за кілька годин повернувся один і той самий пасажир. У одеському аеропорту так само треба показати фотки Баглая, стюардесам зворотного рейсу — теж. І гадом буду, коли на якомусь етапі його не впізнають. Так ми дізнаємося, до всього іншого, під яким прізвищем ховається наш утікач. Цього мало?