Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Примарний Хлопець, Джонатан Страуд 📚 - Українською

Читати книгу - "Примарний Хлопець, Джонатан Страуд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Примарний Хлопець" автора Джонатан Страуд. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 106 107 108 ... 156
Перейти на сторінку:
до вас тільки одна умова! Я   наполягаю,    щоб ви не пошкодили жодного з наших виставкових експонатів. Особливо з серії «Пори року».  

— «Пори року»? Ви маєте на увазі оте ганчір’яне дерево у вестибюлі?  

— Це не просто «дерево», а «Осінь» — робота уславленого митця-інсталятора Ґустава Крампа. Ви знаєте, що кожен листочок, кожну лусочку кори він приклеював власноручно? На цю роботу він витратив цілий період своєї творчості, й вона дуже-дуже дорога! Я просто   не дозволю    вам зруйнувати цей твір!  

— Звичайно, ми будемо вкрай обережні, — трохи помовчавши, відповів Локвуд.  

— У нашому магазині все налагоджено, — провадив пан  

Ейкмер. — Усе по своїх місцях. — Ніби на підтвердження цих слів він поправив дві ручки, що лежали на столі поряд із прес- пап'є. — І прошу вас не заважати моїм працівникам виконувати їхні обов'язки.  

— Що ви! Будьте певні, ми з належною повагою поставимось до вашого закладу. Правда?  

Ми кивнули. Джордж нахилився до мене й прошепотів:  

—Люсі. коли ми підемо вниз, нагадай мені, щоб я висякався в цю «Осінь».  

— Ще одне запитання. — сказав Локвуд. коли ми вже обернулися до виходу. — Ви кажете, що небезпечних Гостей у вас немає. Навіщо ж тоді вашим працівникам носити срібні брошки?  

— Бо тут теж можуть з'явитися привиди. А де вони тепер   не з'являються? —    кінчик хусточки в Ейкмеровій кишені вистромився вперед, ніби вказуючи нам на двері. — Проте мої співробітники захищені як слід. Мій принцип простий: не лови ґав. працюй тільки вдень, носи срібло — і ніхто тебе не потривожить.  

   

Насправді, одначе, тут не все було так чудово, як хвалився адміністратор.  

— Зранку ніби все гаразд, — розповів нам продавець із відділу чоловічого одягу. — І надвечір теж. поки у вікнах сонячно. А от полудень я не люблю. Ніби й на вулиці тоді ясно, а в нас тут затінок. І повітря стає таке важке, густе... Пахне ніби картоном і пластиковим упакуванням, що лежать у нас у підвалі. Ми знімаємо їх із нового одягу.  

— Неприємний запах? — поцікавився Локвуд.  

— Як вам сказати... Трохи важкий, але терпіти можна...  

— Я взагалі нічого не помічаю, коли заклопотана, — сказала молоденька продавчиня з відділу косметики. — Коли трапляється перерва, тоді   я    звичайно вибігаю надвір. Побалакати зі швейцаром чи просто ковтнути свіжого повітря.  

— Навіщо? — запитала я. — Чому вас так тягне надвір?  

— Тут повітря якесь гнітюче. Важке. У нас. мабуть, погано працюють кондиціонери...  

Чотири інші продавці, що працювали на різних поверхах, теж поскаржились на важке повітря в будівлі й так само вважали, що в магазині зіпсовані кондиціонери. Несподівану річ повідомила нам панна Дейдре Перкінс — п'ятдесятип'яти- річна продавчиня з відділу шкіряних виробів, висока, тонкогуба. вбрана в сувору чорну сукню.  

— Якщо тут є Гість, — сказала вона. — ви знайдете його на четвертому поверсі.  

Я облишила черкати нотатки в записнику й підвела голову. Голлі Манро, що розмовляла поряд з іншими продавчинями, теж підійшла до мене:  

— Справді? Чому?  

— Його бачила там Карен Добсон. Прибігла тоді з відділу жіночої білизни бліда, як крейда. Це було десь у вересні, надвечір. перед самісіньким закриттям. Вона казала, що бачила Гостя в дальньому кінці коридору, — панна Перкінс несхвально шморгнула носом. — Може, й прибрехала. Вона   любила все   перебільшувати. Я сама

1 ... 106 107 108 ... 156
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Примарний Хлопець, Джонатан Страуд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Примарний Хлопець, Джонатан Страуд"