Читати книгу - "Ніколи, Кен Фоллетт"

Кай промовив:

— Логічно, що американці могли отримати зі своїх супутників такі самі знімки.

— Абсолютно, — підтвердив Ян.

Кай подивився на Джов Мейлін. Вона була молода і не надто впевнена, якщо говорила про щось інше, крім своєї галузі. Кай спитав:

— А у вас, Мейлін, що є?

— Відповідальність на себе взяло угруповання Джихадистський рух суданських салафітів; про нього, однак, мало що відомо — підозріло мало. Їхньому сайту лише кілька днів.

— Нова група, про яку ніхто нічого не чув, — промовив Кай, — створена заради одного удару. Може, щоб відвернути увагу.

— Я це саме перевіряю.

— Інші сайти щось писали?

— Лише загальні ненависницькі коментарі. За винятком китайських уйгурів. Як вам відомо, в них є декілька підпільних сайтів, що представляють сіньдзянських уйгурів-мусульман, утім, вони переважно — якщо не всі — фальшиві. Але факт у тому, що на більшості цих ресурсів радіють убивству китайських комуністів волелюбними африканськими мусульманами.

Кай скривився:

— Пожили б ті уйгури в Судані, за кілька днів самі би прибігли назад в авторитарний Китай.

Він сердився, бо радість уйгурів могла спровокувати стару гвардію Компартії на необдумані дії. Такі, як його батько, вимагатимуть помсти.

— Що ж, — трохи помовчавши, промовив він, — Мейлін, подивіться, що ще ви зможете накопати про Джихадистський рух суданських салафітів. Яне, пройдіться знімками й відстежте дрон до місця запуску. Ши, відрядіть наших людей у Порт-Судан на пошуки уламків дрона, хай спробують визначити його походження. Усі решта, проглядайте арабські та американські новинні канали, слухайте заяви влади. Зранку мушу сповістити міністра закордонних справ, а ближче до вечора, можливо, і президента, тому надайте мені всю доступну інформацію.

Нарада завершилася, і Кай повернувся у свій кабінет.

Секретарка Пен Явень принесла чай. Кави вона не визнавала, називаючи її молодіжним вибриком. На таці стояла тарілка з най-вон-бао, паровими булочками із заварним кремом. Тільки тепер Кай зрозумів, що голодний.

— Звідки ви взяли їх у глупу ніч? — спитав він.

— Мама зробила. Дізналася, що я сьогодні в нічну зміну, й прислала на таксі.

«Явень уже за п’ятдесят, отже, її матері має бути сімдесят з гаком», — подумав Кай. Відкусив шматочок. Булочка була легка й пухка, солодкий крем — неймовірно смачний.

— У вашої мами талант, — мовив він.

— Я знаю.

Кай узяв другу булочку.

З аркушем у руці у дверях кабінету з’явився Ян Йон.

— Заходьте, — гукнув Кай.

Явень полишила їх самих. Ян розклав на столі аркуш, який виявився картою Північно-Східної Африки.

— Дрон запустили з незаселеної частини пустелі за сто кілометрів від Хартума.

Показав пальцем на точку західніше Нілу. На старечій руці Кай помітив вузлуваті жили.

— Швидко ви, — здивувався він.

— У наші часи комп’ютер може автоматично відстежити все.

— Як далеко це від кордону із Чадом?

— Понад тисячу кілометрів.

— Отже, зловмисники — місцеві суданські повстанці, а не теро-ристи-ісламісти.

— Це можуть бути й ті, й інші.

«Що тільки ускладнює справу», — подумав Кай, а вголос сказав:

— Можете відстежити, звідки доправили дрон?

— Спробую. Звісно, його могли привезти на місце в розібраному вигляді, в такому разі відстежити його буде неможливо. Або ж він туди прилетів невідомо коли. Подивлюся, що можу зробити, але аж надто сподіватися не раджу.

За кілька хвилин зайшла Джов Мейлін, її розпирала нетерплячка.

— Схоже, Джихадистський рух суданських салафітів — реальна організація, — сказала вона. — Заснована нещодавно, але на сайті є фото її членів — героїв, як вони їх називають. Деякі з них — відомі екстремісти.

— Вони антиурядові повстанці чи ісламські терористи?

— З огляду на їхню риторику, і те, й інше. Хай там як, не розумію, звідки в них MQ-9 Reaper. Один такий дрон коштує тридцять два мільйони доларів.

— Є якісь зачіпки щодо їхнього базування?

— Гостинг сайту в Росії, але ДРСС, очевидно, там не базується. Не можуть перебувати й в одному з таборів для біженців, де немає зв’язку. Імовірно, сидять у місті — Хартумі чи Порт-Судані.

— Продовжуйте пошуки.

Ши Сян повернувся аж за годину, але в нього була найважливіша інформація. Зайшов із ноутбуком.

— Щойно надійшло фото від Тань Юсюаня із Порт-Судану, — збуджено сказав він.

Кай поглянув на екран. Знімок зроблено вночі, зі спалахом, але він був ідеально чітким. Серед шматків гофрованого металу й каменю валявся шмат схожого на кевлар композитного матеріалу, з якого виготовляють дрони. На ньому було добре видно білу зірку в синьому диску з біло-червоно-синіми стрічками по обидва боки — рондель американських ВПС.

— Щоб мені пусто було, — лайнувся Кай. — Американці кляті.

— Схоже на те.

— Будь ласка, зробіть двадцять високоякісних роздруківок.

— Так, звісно.

Ши вийшов.

Кай відкинувся на спинку крісла. Йому вистачало інформації, щоб передати політикам. Одначе новини невтішні. До вбивства понад сотні невинних китайців причетні США. Це серйозний міжнародний інцидент. Ударна хвиля від вибуху в Порт-Судані облетить цілий світ.

Треба послухати, що скажуть американці.

Кай подзвонив своєму контакту в ЦРУ, Нілу Девідсону. Той одразу взяв слухавку.

— Говорить Ніл.

Попри ледачу техаську вимову, голос його звучав збуджено й зовсім не сонно. Кай здивувався.

— Це Кай.

— Звідки у вас мій номер?

— А ви як гадаєте?

Ясна річ, у Ґвоаньбу були номери всіх іноземців, що жили в Пекіні.

— Вибачте за дурне питання.

— Я думав, ви спите.

— Не сплю, припускаю, з тієї самої причини, що й ви.

— Через убивство американським дроном ста трьох китайських громадян у Судані?

— Ми того дрона не запускали.

— На уламках чітко видно знак американських ВПС.

Ніл замовк. Очевидно, про це він чув уперше.

Кай додав:

— Біла зірка на синьому диску, зі смужками по боках.

— Поки що не можу прокоментувати це, але запевняю, що ми не запускали дрона на Порт-Судан.

— Це не знімає з вас відповідальності.

— Чого б то? Пригадайте полковника Акермана. Його вбили з китайської зброї, але ви відмовилися визнавати свою відповідальність.

Він мав рацію, але Кай не збирався погоджуватися.

— То був один автомат. Скільки мільйонів їх по всьому світу? Відстежити їхні продажі неможливо, чийого б виробництва вони не були — американського, китайського чи якогось іще. Інша річ —