Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гаррі Поттер і келих вогню 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гаррі Поттер і келих вогню" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 106 107 108 ... 161
Перейти на сторінку:
погляди від книжок. Фред із Джорджем щойно вигулькнули з-за книжкових полиць.

- Чого це ви тут? - спитав Рон.

- Вас шукаємо, - сказав Джордж. - Макґонеґелка тебе кличе, Роне. І тебе, Герміоно.

- Навіщо? - здивувалася Герміона.

- Не знаю... Але вигляд у неї був грізний, - сказав Фред.

- Ми маємо відвести вас до неї в кабінет, - додав Джордж.

Рон та Герміона глянули на Гаррі. Той відчув, як у нього всередині все похололо. Невже професорка Макґонеґел скаже Ронові й Герміоні, щоб трималися від нього осторонь? Мабуть, вона помітила, що вони йому допомагають, хоч Гаррі повинен сам придумати, як виконати завдання.

- Зустрінемось у вітальні, - сказала Герміона, підводячись, щоб іти з Роном. Обоє були дуже стривожені. - Набери книжок, скільки подужаєш принести, добре?

- Гаразд, - схвильовано промовив Гаррі.

О восьмій годині вечора мадам Пінс погасила всі лампи й свічки і вигнала Гаррі з бібліотеки. Хитаючись під вагою книжок, Гаррі повернувся у шкільну вітальню, відсунув стіл у куток і продовжив пошуки. Нічого не знайшлося у «Несамовитій магії для нестямних чарівників»... нічого в «Посібнику з середньовічного чаклунства»... жодним словом про подвиги під водою не згадувалося ні в «Антології чарів вісімнадцятого століття», ні в «Жахливих мешканцях глибин», ані у «Внутрішніх силах, про наявність яких ви не знали, і Що з ними робити тепер, як ви помудрішали».

Прибіг Криволапик, заскочив Гаррі на коліна, скрутився калачиком і замуркотів. Вітальня поступово порожніла. Усі весело бажали йому успіху на завтрашній ранок, цілком упевнені, як і Геґрід, що Гаррі влаштує повтор свого першого тріумфу. Гаррі нічого не міг їм відповісти, він просто кивав, почуваючись так, ніби в нього у горлі застряг м'ячик для гольфу. О десятій вечора він залишився у вітальні наодинці з Криволапиком. Уважно перегорнув усі принесені книги, а Рон з Герміоною все ще не повернулися.

Це кінець, сказав він сам собі. Нічого не вийде. Залишається вранці піти до озера й сказати суддям, що...

Він уявив, як пояснює, що не зможе виконати завдання. Ніби наяву побачив округлено-здивований погляд Беґмена, задоволену жовтозубу посмішку Каркарофа. Майже чув, як Флер Делякур каже: «Я це пгекгасно знала... Він недозгілий, кгихітний хльопчик». Побачив на чолі натовпу Мелфоя, на грудях у якого виблискує значок «Поттер-смердоттер». Побачив сумне, зневірене обличчя Геґріда...

Зненацька Гаррі підскочив, забувши, що на колінах у нього лежить Криволапик. Кіт сердито зашипів, звалившись на підлогу, зміряв Гаррі презирливим поглядом і гордо почимчикував, піднявши догори схожий на щітку для миття пляшок хвіст. Та Гаррі вже поспішав гвинтовими сходами до спальні... Він візьме плащ-невидимку, повернеться до бібліотеки й сидітиме там цілу ніч, якщо доведеться...

- Лумос! - прошепотів Гаррі через п'ятнадцять хвилин, відімкнувши двері бібліотеки.

Кінчик чарівної палички засвітився. Скрадаючись, Гаррі пройшовся вздовж книжкових стелажів, вибираючи потрібні книжки - книги заклять та чарів, книжки про русалок, водяників та підводних чудовиськ, книжки про славетних відьом і чарівників, про магічні винаходи, про все, що може містити хоча б короткі згадки про тривале перебування під водою. Відніс книги до столу й узявся до роботи, присвічуючи собі вузьким струменем світла з чарівної палички, коли-не-коли поглядаючи на годинник...

Перша ночі... друга... він примушував себе продовжувати лише тому, що вірив: «Наступна книга... у наступній буде... вже в наступній...» 

*

Русалка з картини у ванній кімнаті старост сміялася. Гаррі, наче поплавок, хитався на пінистій воді поряд з каменем, на якому вона сиділа, тримаючи в нього над головою його ж «Вогнеблискавку».

- Іди сюди й забери! - зловтішалася русалка. - Ану, підстрибни!

- Не можу! - задихався Гаррі, намагаючись ухопитися за «Вогнеблискавку» і водночас не потонути. - Віддай!

Та русалка лиш боляче штовхнула його в бік кінцем мітли, насміхаючись.

- Боляче! Перестань!.. Ой!...

- Гаррі Поттер мусить прокинутися, паничу!

- Не штурхай мене...

- Добі повинен штурхати Гаррі Поттера. Панич повинен прокинутися!

Гаррі розплющив очі. Він був у бібліотеці. Поки спав, плащ-невидимка сповз із голови. Щока прилипла до сторінки книжки «Чарівна паличка відкриє всі шляхи». Гаррі сів, поправив окуляри й примружився від яскравого денного світла.

- Гаррі Поттер мусить поквапитися! - пищав Добі. - Друге завдання починається за десять хвилин, а Гаррі Поттер...

- За десять хвилин? - прохрипів Гаррі. - Десять... десять хвилин?

Він глянув на годинник. Добі казав правду - двадцять хвилин по дев'ятій. Гаррі відчув, як величезний тягар упав йому крізь груди в живіт.

- Покваптеся, паничу Гаррі Поттер! - пищав Добі, тягнучи його за рукав. - Панич має вже бути біля озера з іншими чемпіонами, паничу!

- Пізно, Добі, - безнадійно промовив Гаррі. - Я не буду виконувати завдання, бо не знаю як...

- Гаррі Поттер буде виконувати завдання! - пропищав ельф. - Добі знав, що Гаррі не знайшов необхідної книжки, тому Добі усе за нього зробив!

- Що? - вигукнув Гаррі. - Ти ж не знаєш, яке саме буде друге завдання...

- Добі знає, паничу! Гаррі Поттер повинен увійти в озеро і знайти свого Візі...

- Знайти що?

- ... і забрати Візі в русалок та водяників!

- Яке таке Візі?

- Вашого Візі, паничу, вашого дорогого Візі - того, що подарував Добі светра!

Добі посмикав за свій темно-бордовий светр, який від прання добряче збігся.

- Що? - Гаррі мало не задихнувся. - Вони забрали... забрали Рона?

- За ним Гаррі Поттер сумуватиме найбільше! - запищав Добі. - «На все годину часу маєш ти...»

- «Якщо не встигнеш - годі, все дарма», - процитував Гаррі, перелякано дивлячись на ельфа. - «Пропало, зникло, вже його нема...» Добі, що ж мені робити?

- Панич мусить з'їсти оце! - пропищав ельф, поліз рукою в кишеньку трусів і витяг клубок чогось схожого на слизькі сіро-зелені щурячі хвости. - Відразу перед тим, як увійдете в озеро. Це зяброрості!

- А як вони діють? - спитав Гаррі, розглядаючи зяброрості.

- Вони зроблять так, що Гаррі Поттер зможе дихати під водою, паничу!

- Добі, - очманіло вигукнув Гаррі. - А це правда?

Він ніяк не міг викинути з голови того випадку, коли Добі теж намагався йому «допомогти», а закінчилося все тим, що в Гаррі з правої руки зникли кістки.

- Це щира правда, паничу! - переконано сказав Добі. - Добі багато чого чує, паничу, адже він ельф-домовик, він ходить по всьому замку, запалює вогні й миє підлогу. Він чув, як професорка Макґонеґел та професор Муді в учительській розмовляли про наступне завдання... Добі не допустить, щоб Гаррі Поттер втратив свого Візі!

Сумніви зникли. Зриваючись на ноги, Гаррі скинув плащ-невидимку, запхнув його в портфель,

1 ... 106 107 108 ... 161
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і келих вогню», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і келих вогню"