Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"

Міка нічого не відповіла, даючи змогу «випалювачу» зробити власні висновки.

– Ага. – Його долоня впала на стіл із глухим стукотом. – Не затнувся. Ви постаралися?

Дивна річ, безглузді звинувачення більше не зачіпали за живе. Та Брікк і не намагався вколоти – швидше, питав без натяків. Це було чесніше, ніж ухильність та підозри Мавка.

– Я б не діяла настільки незграбно, – відповіла Міка, не вдаючи з себе невинне ягнятко. – Навіщо спростовувати свідчення, якщо можна вигадати їм просте пояснення? Скажімо, Джамон і справді змивав кров, але хтось бачив, як він поранився. Це було б правдоподібніше, ніж доводити протилежне. Проблема в тому, що я не пішла б на таке. Можете не вірити, але для мене мораль має значення.

Крісло рипнуло, коли Брікк повернувся, щоб дістати з найближчої шафи новеньку на вигляд папку.

– Це зробив той, хто знає про ті події. – Зав'язки розв'язалися, у його пальцях з'явився тонкий аркуш. – Громадськості не відомо, що саме стало причиною арешту вашого помічника. Про Ната знали тільки…

Брікк задумливо уткнувся в папірець.

– Мавк і його люди, губернатор, ви, я, – підказала Міка. – І той, хто був у магістраті під час убивства.

– Злочинець? Навіщо йому вигороджувати Райла?

«Лонс запевняв, що й без тебе не обійшлося. Отже, він теж шастав біля міського управління і щось бачив. Чи заходив усередину – незрозуміло. У будь-якому разі, ви обидва під підозрою, і тобі не треба поки що знати про юного Уфіна».

– Злочинець, спільник або добра людина, яка не хотіла, щоб Райла засудили ні за що, – хотілося відвести розмову вбік. – Мені більше цікаво, чи сам він вплинув на свідка, чи скористався послугами… Скажімо, того, хто попрацював із Натом.

– Це має значення? – складалося враження, що Брікк щиро не розумів, у чому каверза. – Чому?

– Зізнаюся чесно: у Шазілірі лише двоє проклятих. Обдарованих, так. – Докірливе сопіння «випалювача» підказало правильні слова. – Який шанс, що це був один із двох, а не один із двох сотень?

Очільник Ради відклав папери.

– Закінчимо з цим. Моя черга виконуватиме обіцянки. Отже, вам потрібний… наречений? – Його обличчя не здригнулося. – Вік? Зовнішність? Навички?

– Невисокий, світловолосий, ніс зламаний, на стегні родимки, що нагадують сузір'я Рисі. Любить старших і багатших дівчат. Коли вимовляє: «Виходь за мене, моя королево», зніяковіло заїкається. Дізнавшись, що переплутав покоївку із панянкою, зникає безслідно. Думаю, несвідомо використовує ментальні здібності. О, мало не забула. Називає себе Враном, хоч у списку ваших людей таких імен немає.

Брікк відкрив і закрив рот на кшталт викинутої на берег риби. Виліз із-за столу, не звернувши уваги на записи, що посипалися на підлогу, зняв із вішалки ківірський капелюх з вузькими крисами.

– Вран… кхе-кхе… Ходімо. Сузір'я Рисі, хм… І яким чином накажете його шукати?