Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Що впало, те пропало 📚 - Українською

Читати книгу - "Що впало, те пропало"

627
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Що впало, те пропало" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 107 108 109 ... 111
Перейти на сторінку:
Брейді. Давненько не бачилися, як сказав корабельний священик матінці-ігумені.

Брейді продовжує дивитися у вікно, у голові Ходжеса звичні старі питання беруться за ручки й починають водити таночок. Чи бачить Брейді там що-небудь? Чи знає він, що в нього відвідувач? Якщо так, то чи розуміє, що це Ходжес? Чи думає він взагалі? Іноді він думає — принаймні цього достатньо, щоб вимовити кілька простих речень — і у відділенні фізіотерапії може пройти футів сорок[143] по тому, що пацієнти називають Поточною вулицею, але що це означає насправді? Риби плавають в акваріумі, але це не означає, що вони думають.

Ходжес думає, що усе гірше за те, що ви не бачите.

Що б це означало?

Він бере фотографію в срібній рамочці, на якій Брейді з матір’ю обіймаються й посміхаються на всі зуби. Якщо цей сучий потрух коли-небудь когось і любив, то це свою любу матусю. Ходжес дивиться, чи спричинить якусь реакцію те, що відвідувач узяв до рук фотографію Дебори Енн. Жодної реакції не видно.

— А вона виглядає гарячою штучкою, Брейді. Вона була гарячою жінкою? Така собі розпусна матуся?

Немає відповіді.

— Я тільки тому питаю, що, коли ми влізли у твій комп’ютер, знайшли там кілька відвертих її фотографій. Ну, знаєш, пеньюарчики, нейлонові панчішки, ліфчики, трусики. Вона в такому вигляді мені здалася дуже нічого. Решті копів теж, коли я показав їм знімки.

Незважаючи на те, що цю брехню він вимовляє зі звичайною розбещеністю, це, як і раніше, не викликає жодної реакції.

— Ти її трахав, Брейді? Можу посперечатися, що хотів.

Що це? Найменший рух бровою? Трохи помітне смикання куточка рота?

Можливо, але Ходжес знає, що це цілком могло бути грою його уяви, оскільки він хоче, щоб Брейді чув його. Ніхто в Америці не заслуговує більше солі на рани, ніж цей душогубний гівнюк.

— Можливо, ти спочатку вбив її, а вже потім трахнув? Так, можна обійтися й без люб’язностей, чи не так?

Нічого.

Ходжес сидить на стільці для відвідувачів і ставить фотографію назад на столик поряд з однією з тих електронних книжок «Заппіт», які Ел роздає пацієнтам, якщо хтось просить. Він складає на грудях руки й дивиться на Брейді, який ніколи не мав вийти з коми, але вийшов.

Добре.

Щось таке.

— Ти прикидаєшся, Брейді?

Він завжди це запитує і жодного разу не почув відповіді. Сьогодні відповіді він теж не дочекався.

— Учора вночі у відділенні покінчила з собою санітарка. У туалеті. Ти знав про це? Ім’я її поки не називається, але в газеті написано, що вона померла від втрати крові. Гадаю, вважається, що вона перерізала собі вени, але не впевнений. Якби ти про це дізнався, можу посперечатися, тебе б це втішило. Ти ж завжди був небайдужий до гарних самогубств, чи не так?

Він чекає. Нічого.

Ходжес нахиляється вперед, вдивляючись у порожнє обличчя Брейді, і говорить із запалом:

— Але питання в тому — чого я не розумію, — як вона це зробила. Дзеркала в тій кімнаті не скляні, а з полірованого металу. Можливо, вона скористалася дзеркальцем зі своєї косметички або чимось на зразок, тільки для такої справи це занадто дрібне знаряддя. Усе одно, як іти з ножем туди, де стріляють. — Він відкидається на спинку. — А може, у неї все ж таки був ніж? Ну, знаєш, бувають такі маленькі ножі швейцарської армії. У сумочці. У тебе був такий?

Немає відповіді.

Або є? У нього з’явилося відчуття, дуже сильне, що через порожній погляд Брейді спостерігає за ним.

— Брейді, деякі санітарки вірять, що ти можеш звідси відкривати й закривати воду в себе в туалеті. Вони гадають, що ти це робиш тільки для того, щоб їх налякати. Це правда?

Нічого. Але відчуття, що за ним спостерігають, не слабшає. Річ у тому, що Брейді, дійсно, обожнював самогубства. Можна сказати, що самогубства були його візитною карткою. До того, як Холлі заспокоїла його Веселим Ляпанцем, Брейді намагався схилити Ходжеса до самогубства. Не вийшло… Але він досяг успіху з Олівією Трелоні, колишньою власницею «Мерседеса», який зараз належить Холлі Джібні і на якому вона планує їхати в Цинциннаті.

— Якщо ти можеш це зробити, зроби. Ну ж бо. Покажи, на що здатний. Прояви свій талант. Що скажеш, а?

Тиша.

Дехто з санітарок вважає, що після численних ударів по голові, отриманих тієї ночі, коли він намагався підірвати аудиторію «Мінго», мозок Хартсфілда якимось чином переорганізувався. Що численні удари по голові наділили його… силою. Доктор Бабіно каже, що це просто смішно, це щось на кшталт медичних міських легенд. Ходжес упевнений, що він правий, але відчуття, що за ним спостерігають, не зникає.

Як і відчуття, що десь глибоко всередині Брейді Хартсфілд сміється з нього.

Він бере електронну книгу, яскраво-блакитну. Минулого разу, побувавши в клініці, він дізнався від Бібліотечного Ела, що Брейді подобаються анімовані заставки. «Він дивиться на неї годинами», — сказав Ел.

— Подобається ця штука, так?

Нічого.

— Хоча ти з нею і впоратися не можеш, так?

Нуль. Зеро. Порожнеча.

Ходжес кладе її поруч із фотографією і підводиться.

— Подивимося, що мені пощастить дізнатися щодо санітарки. Чого не нарию я, нариє мій помічник. У нас є джерела. Ти радий, що ця санітарка померла? Вона тебе ображала? Вона ляскала тебе по носі або крутила твою маленьку нікчемну піпку, можливо, тому що ти переїхав когось із її друзів або родичів біля Міського Центру?

Нічого.

Нічого.

Ніч…

Очі Брейді повертаються в очницях. Він дивиться на Ходжеса, і на мить Ходжес ціпеніє від крижаного, невимовного жаху. Ці очі мертві, але за ними він бачить щось нелюдське. Їхній погляд змушує його пригадати фільм про дівчинку, одержиму Пазузу[144]. Потім очі повертаються до вікна, і Ходжес наказує собі не бути ідіотом. Доктор Бабіно каже, що Брейді вже відновив усі здібності, які міг відновити, а це зовсім небагато. Він чиста грифельна дошка, і на ній не написано нічого, крім того, що сам Ходжес відчуває до цієї людини, наймерзеннішої істоти серед усіх тих, кого він зустрічав за всі роки роботи в правоохоронних органах.

«Я хочу, щоб він знаходився тут, щоб я міг робити йому боляче, — думає Ходжес. — Усього лише. Виявиться, що вона посварилася з чоловіком або була наркоманкою, і її хотіли звільнити, або й те, і інше водночас».

— Добре, Брейді, — говорить він. — Я валю звідси. Роблю так, щоб про мене одна згадка лишилася. Щоб можна було забути, як мене звали. Але мушу сказати, як

1 ... 107 108 109 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Що впало, те пропало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Що впало, те пропало"