Книги Українською Мовою » 💛 Любовна фантастика » Я обираю бути твоєю, Ольга Островська 📚 - Українською

Читати книгу - "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я обираю бути твоєю" автора Ольга Островська. Жанр книги: 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 109 110
Перейти на сторінку:
34.3

Рок з тихим гарчанням неохоче відривається від моїх губ, прикусивши наостанок нижню. Дві секунди стоїть, притискаючись своїм чолом до мого, а потім все ж таки підіймає голову, спрямовуючи примружений і зовсім не добрий погляд на Шада. Я навіть міцніше чіпляюся за руку чоловіка. Не хочеться мені вже, щоб він цього ненормального калічив.

− Шад, − вимовляє стверджувально, і навіть дозволяє мені розвернутися в його обіймах, щоб побачити того, хто сьогодні спочатку мене викрав, потім сам же й захищав від замовника, а тепер бентежить, безсоромно розглядаючи розпатлану і заціловану.

– До ваших послуг, адаміре, – хмикає цей зубоскал вишневоокий, що вже встиг зайняти моє місце на ящиках, наче у першому ряду глядацького залу. – Зізнаюся, я вам дуже заздрю. Таку крихітку ласу і чуттєву здобули собі у пов'язані. Чи не підкажете, де такі водяться?

− За те, що ти перший вийшов на контакт, надав докази злочину Лаяре і добровільно виступив щитом для моєї пов'язаної, я, так і бути, пробачу тобі зайві вільності щодо неї. Але рекомендую не випробовувати моє терпіння далі, − підкреслено рівним тоном промовляє Рок, уважно розглядаючи Шада. − Що ти хочеш за своє сприяння?

− Нічого, − кидає найманець, зіскакуючи з ящика. – Я вчинив так, як вважаю за правильне.

− Я радий, що чутки про твою принциповість не брешуть, − примружившись, зауважує мій чоловік. - Я в боргу перед тобою. Його величність імператор, до речі, просив дізнатися, яка буде твоя відповідь на його пропозицію?

− Мабуть, відмовлюся. Я волію належати сам собі. Але окремі його замовлення та завдання цілком готовий розглянути. Як і раніше, − Шад іронічно схиляє голову. − А зараз дозвольте відкланятися. Крихітко фуента, тебе було приємно красти. Якщо що, звертайся.

І, підморгнувши мені, він невимушеною ходою рушає до своєї карноти, що дивним чином залишилася цілою в тій локальній подобі армагеддону, в яку перетворився ангар. А потім все з тим же апломбом сідає за кермо і вже через пару хвилин блискавкою летить геть, буквально на очах розчиняючись у повітрі. Напевно, знову скористався якимось своїм навороченим маскуванням.

− А хто така фуента? − запитую задумливо, притискаючись до свого вже майже зовсім заспокоєного чоловіка.

– Фуентами називають таких, як ти, у деяких куточках нашого світу, – пояснює Рок, знову повертаючи мене обличчям до себе. – З тобою все гаразд, дівчинко?

– Так. Цей Шад не завдав мені жодної шкоди, і захистив від Лаяре, коли дізнався про мою вагітність і що той обдурив його. А як ти мене знайшов? І куди подівся Раельд?

Я підводжу голову і вдивляюся в трохи змарніле обличчя чоловіка з глибокими тінями під чорними запаленими очима. Скільки ж сил він витратив? Бідолашний. Обіймаю його ще міцніше, щосили намагаючись поділитися своєю енергією. Чоловік вдячно цілує мене у маківку.

− Твій викрадач сам вийшов на прямий зв'язок зі мною і навіть надав можливість чути та записати все, що тут відбувалося. Лаяре справді не з тим зв'язався. Про особу цього Шада по суті нікому нічого не відомо, але про те, що він далеко не за всі справи береться і має свій досить жорсткий кодекс честі, чутки ходять досить вагомі. Тому він тебе й захистив. І це врятувало йому життя. А Лаяре… його вже нема. Більше тобі про нього нічого не треба знати. Ходімо звідси. Скоро за нами мають прилетіти.

З цими словами чоловік підхоплює мене на руки й рішуче прямує геть із руїн ангара.

– А ти хіба без карноти? − вдоволено зітхнувши, я із ніжністю обіймаю Рока, притискаюся обличчям до його шиї, буквально дихаючи коханим. Як добре в його руках.

– Я без карноти. Не було часу, – зауважує, погладжуючи мене по спині.

Ми якраз виходимо на відкритий простір, де майже немає уламків зруйнованої будівлі. Або будівель. Сусідні мають явно промислове призначення і теж виглядають досить пошарпано. Здається, ми знаходимося десь на околицях Соледи.

Я, перебуваючи ще в деякому приголомшенні, намагаюся уявити, як він так швидко дістався сюди без транспорту, але тут помічаю в небі темні цятки, які стрімко наближаються до нас. Незабаром вони перетворюються на чотири карноти, і всім своїм виглядом наштовхують на асоціації з якимись військовими структурами, надто вже хижо та агресивно виглядають. А ще через кілька хвилин одна з них уже несе нас з Роком у бік імператорського палацу.

Після всього пережитого мені дуже складно змусити себе відлипнути від чоловіка. Втім, і він теж вочевидь не бажає випускати мене зі своїх рук. Зайнявши разом зі мною заднє сидіння карноти, відокремлене від водія непрозорою перегородкою, взагалі садить до себе на коліна, і притискає до грудей з таким виглядом, ніби тримає найцінніший скарб. Змушуючи моє серце ще більше палати від щемливого кохання і дозволяючи чути, як голосно і швидко калатає його власне. Я навіть починаю переживати, чи не перенапружився коханий, мене рятуючи. Але на запитання, чи добре він почувається, Рок іронічно смикає куточком рота, а потім і зовсім починає мене цілувати, відволікаючи від усього на світі.

Настільки якісно відволікаючи, що я надовго забуваю про всі свої питання, дозволяючи й цілувати, й пестити всю дорогу, і нести потім у наші покої, розлякуючи всіх своїм загрозливим виглядом і звірячим вискалом.

А потім я вже остаточно випадаю з реальності, коли мій чоловік, щойно переступивши поріг нашої спальні, зриває з мене одяг, підхоплює під сідниці й, опустивши на ліжко, без прелюдій штовхається всередину, щільно з'єднуючи наші тіла, знову забираючи всю мене і мою душу. Втім, я і сама йому себе дарую, разом зі своїм до нестями закоханим серцем.

І лише після того, як ми через цілу солодку вічність приходимо до тями, тісно переплітаючись тілами на тому самому ліжку, а я знаходжу в собі сили, якщо не говорити, то хоча б більш-менш зв’язано мислити, Рок пригортає мене до себе на плече і, ніжно поцілувавши в куточок губ, починає все розповідати.

І про диверсію, яку, виявляється, вчинив Шад, щоб проникнути до палацу. І про те що Ескаєра з майже стовідсотковою ймовірністю вбив сам Раельд, скориставшись його станом та їхнім родинним енергетичним зв'язком. Заспокоїв мене, що Фалькар живий і його життю вже ніщо не загрожує.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 109 110
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я обираю бути твоєю, Ольга Островська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"