Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Переможець отримає все 📚 - Українською

Читати книгу - "Переможець отримає все"

1 039
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Переможець отримає все" автора Олексій Михайлович Волков. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 108 109 110 ... 143
Перейти на сторінку:
Тільки це може перешкодити.

«Та чи не однаково мені — стане тебе чи ні? — уявилася одразу її відповідь. — Йдеться про Олега, а не про тебе. До того ж борги не треба буде повертати…»

— Не жартуй так, — натомість мовила вона. — Ти сказав щойно… Я… ще не вірю, невже це справді можливо. Завтра я відкрию рахунок… Я… буду чекати твого дзвінка.

— Добраніч вам.

— Добраніч тобі.

Тепер важко буде заснути. Другий дзвінок, той, який ще доведеться зробити за кілька днів, потрібно робити не напередодні справи, оскільки належить нормально виспатися. Тож доведеться відібрати з Олегового ліміту ще один день. Нічого, це в інтересах хлопця — адже Віктору знадобляться сили і ясна голова. У нього несподівано з'явилася несамовита впевненість, що зможе. Він вигадає, як вирвати ці гроші.

До того ж… можливо, це буде взагалі останній його дзвінок до жінки, задля якої він жив — жінки на ім'я Зоряна.

XXIX

Телефон розколов тишу о другій годині ночі. Віктор мацав рукою по столі у повній темряві, не здатний збагнути, що там його немає — адже табло світиться під час дзвінка. Він скочив на канапі й тільки тоді помітив спалахи під нею. Це ж він там лишив трубку! Чомусь було відчуття, що це саме той дзвінок, на який обов'язково потрібно встигнути відповісти. Так воно й було.

— Привіт. Вітю, ти ще там?

— А де ж мені бути?

— Та я вже все гірше уявив собі… — Це був Лема. — Ти ж казав, що банк грабуватимеш.

— Ну, днів за три ти б мене дійсно вже не застав, — подумавши, сказав Віктор. — Збирався…

— Що — справді?! Невже ти справді вчинив би наліт?

— Справді. Тільки не на банк. Є інші плани. Я ж казав тобі — питання життя і смерті. А ти не віриш.

— Абзац… Вітю, нічого не роби. Я дістану гроші. Чуєш? Тільки не роби дурниць. Я тут знайшов крутих спонсорів, усе буде окей. Чуєш мене?

— Чую, — промовив Віктор, ще не цілком усвідомлюючи спросоння суть цієї заяви. — Коли?

— За тиждень, — відповів Тарас. — Розумієш? За тиждень. Швидше ніяк не виходить. Але буде — гарантія. Тільки не вчуди чогось. Ніяких банків, ніяких нальотів, я тебе прошу. Я знаю, що ти нарваний… Усе зробиться без того. Ти зрозумів мене?

— Зрозумів, — запевнив його Віктор. — Але це точно? Ти гарантуєш?

— Звісно! Я ж кажу. Сто відсотків. Ну хіба би…

Живі інтонації Тараса показали йому, що Лема на останніх словах виразно розвів руками. І власна фраза, промовлена нещодавно до Зоряни, одразу прийшла на згадку.

— Розумію, хіба б цегла на голову впала…

— Щось на зразок того, — погодився Лема, — але, я сподіваюся, цього не станеться.

— Коли маєш у кишені сто вісімдесят кусків зеленню, усе може статися, — сказав Віктор. — Давай обговоримо конкретний план. Я тебе зустріну там, де тобі зручно. Краще одразу з літака. І відразу можна буде пустити в хід гроші, щоб не тримати в кишені таку готівку.

— Ні-ні, не переживай, — заспокоїв його Тарас. — Це не твій клопіт. Мене тут і проведуть, і відвезуть… Таким не переймайся. Чекай мене вдома. Повикидай усі «пушки», маски й забудь шлях до криміналу. Домовилися?

— Звісно! — Зітхнув полегшено Віктор. — Ти не уявляєш, що робиш зараз для мене. Я до останнього не міг повірити, що ти мене покинув…

— Ну куди ж тебе подінеш! — продовжував патякати всенародний кумир — очевидно, був у доброму гуморі. — Сергійович би мені не пробачив твоєї втрати. А знаєш, яка була би сенсація? Віктора Ждана, в миру Середу, автора всіх пісень Тараса Леми, який тримався в тіні, взяли на пограбуванні банку такого-то… Газети б щонайменше тиждень товкли!

— Не знаю, як буду з тобою розраховуватися, — перервав ці балачки Віктор. — Але все поверну.

— Розраховуватимешся зі спонсорами, — вагомо промовив Тарас. — Серйозні люди. Доведеться тобі виходити з підпілля. Реклама й таке інше… Тепер Войтович загребе тебе, це вже точно.

— Ти і йому казав?

— А хто ж спонсорів знайшов? Тому готуйся до нашої команди по серйозному — бабло відробляти. Ну, до цього ще дожити треба. Як ти кажеш, з такими грошима й цегла на голову може впасти. Шутка! Все, до зустрічі! Па!

— Бувай, — промовив Віктор. — Чекаю тебе. Дзвони, коли що.

Голова йшла обертом. Напевно, це диво йому наснилося. Невже цей дзвінок був насправді? Віктор, потрусивши головою і вмившись, знову взяв телефон. Ось він, дзвінок від Леми, зафіксувався. Отже, не наснилося. Ось тепер точно заснути не вдасться. Невже все так і буде? Йому не доведеться ховатися. Не доведеться потім ховатися й Зоряні, адже така перспектива існувала, якби він зв'язався з цією «прикордонною» мафією. А так… Тепер він з легкою душею «з потрухами» продасться іншій «мафії» — попсовій, у якій лізе догори цей несамовитий Войтович. Нехай робить із ним, що хоче. Це вже не матиме значення. А він зможе бачити Зоряну. Принаймні, як раніше. Живитися світлом з її вікон. І зараз це було найголовнішим.

Два вікна на другому поверсі спливли в уяві. Що, як вона зараз не спить? Що, як їй також відбило сон? Лежить і думає, чи дійсно виживе ця надія, яку він зародив у ній? Рука Віктора сама потяглася до трубки. Потреба зателефонувати була такою сильною… Але що він скаже? Розповість про Лему? Ну і що? Що це змінить? Вона й так кілька годин тому отримала від нього інформацію, що гроші будуть. Цього достатньо. Яка їй різниця, звідки? Від всенародного кумира чи видерті в бандитів? Головне — вони врятують Олега, її сина. Інформація ж, яку він міг їй повідомити, зараз у цьому відношенні нічого не змінювала, й нове в ній було тільки те, що вносило корекцію лише у його власну долю. Що їй до того? Трубка лягла

1 ... 108 109 110 ... 143
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Переможець отримає все», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Переможець отримає все"