Читати книгу - "Адлер. Кохати, щоб вижити, Катерина Мединська "

На порозі вона побачила не лише кур'єра, а й Маркуса. Як завжди, усміхнений і привітний, він стояв у дверях, загороджуючи прохід. У улюбленій м'ятій футболці, спортивному піджаку та темних джинсах він виглядав трохи недбало, але модно і дорого. Його трохи розпатлане волосся, чи то від вітру, чи то від палких ласк, додавало йому привабливості. Триденна щетина на щоках і підборідді йшла йому, надаючи правильним рисам обличчя особливу виразність. Такий собі образ підступного спокусника, що штовхає жінок на бездумні вчинки.

– Доброго ранку, – привітався він, простягаючи їй гарячу каву у фірмовій склянці. – Це тебе підбадьорить. Ти не виспалася?

Тіна посміхнулася. Посмішка вийшла жалюгідною. Вона намагалася не дивитися в очі Маркусові і звернулася до кур'єра, що стояв за ним з важливим виглядом.

– Заходьте. Йдіть за мною.

Маркус пройшов у вітальню і плюхнувся у крісло. Він спостерігав за Тіною, яка поралася з розпакуванням сукні. На її бездоганній фігурі навіть джинси і майка на бретельках виглядали надзвичайно. У нього пересохло у горлі. Він хотів погасити свою сексуальну спрагу. Мріяв знову, як тієї єдиної ночі, стягнути з неї одяг і насолодитися видом оголеного жіночого тіла.

"Всьому свій час", – підбадьорив себе Маркус.

Відкашлявшись, він звернувся до Тіни, яка провела кур'єра і повернулася до сукні на манекені. Тільки зараз Маркус помітив валізи, що стояли в кутку.

– Ти переїжджаєш? Сподіваюся, до мене? – жартівливим тоном підчепив її.

Тіна заперечуючи похитала головою і сердито подивилася в його бік:

– Будь ласка, не треба цього робити.

– Говори прямо, я не розумію натяків, – посміхнувся він. – Якщо говориш про ніч, яку ми провели разом, то ти не зможеш мене змусити її забути. Якщо ти намірилася не відповідати на мої почуття, це не означає, що я з цим погоджуся.

– Маркус, я не пам'ятаю нічого. Ми прокинулися разом, а до того...

– Так! Ми прокинулися разом, голі та щасливі. Мені дуже шкода, що ти нічого не запам'ятала, – посміхнувся він. – Я хотів би все повторити, але ти проти!

Уважно подивившись на Маркуса, вона хотіла побачити у його погляді хоч би натяк на обман. Хотіла вірити, що вони не мали сексу. Це врятувало б її від саморуйнування. але він дивився у вічі прямо і впевнено.

Маркус навчився безпомилково зчитувати її почуття по очах та голосу. Вона була з тих, кого не так просто зламати, переконати чи обдурити. З нею слід поводитися максимально впевнено і невимушено, інакше Тіна запідозрить брехню і кістками ляже, щоб помститися за обман.

Тіна відвернулася. Господи, що було в неї в голові тієї ночі, коли вони святкували її день народження? Чому Маркус з'явився так не вчасно, в хвилину розпачу та образи? Чому тіло зрадило серце? Усьому виною алкоголь. Хоча як можна було так охмеліти від кількох коктейлів?

– Як тільки Ерік повернеться і мені вдасться з ним порозумітися, я з'їду з його квартири, – рішуче заявила Тіна.

Маркус підвівся і повільно наблизився до неї.

– Ти можеш нічого йому не казати. Клянуся мовчати про те, що сталося між нами, – сказав він, помітивши, як заблищали її очі. Вона була пригнічена. Йому хотілося полегшити її страждання, сховати у своїх обіймах, надати впевненості у світлому майбутньому. У їхньому спільному майбутньому! Але вона була не готова прийняти його ніжність та ласку. І навіть тієї пам'ятної ночі, під дією препарату, який він підмішав їй у коктейль, вона не зрадила свого коханого.

– За все треба платити, – сумно зауважила Тіна. "А за дурість доведеться платити за подвійним тарифом", – додала про себе.

– Що ж, у всьому є свої плюси, – сказав Маркус, насторожено вигнувши чорні брови. – Зате тепер тобі не доведеться виправдовуватись перед Еріком щодо твоєї роботи. Повір, мій двоюрідний брат навряд чи зрадіє перспективі бачити свою дівчину тільки по вихідним. Він усіма шляхами став би тебе відмовляти або ще гірше – змусив би відмовитися від мрії та перспектив.

– Маркус, я не впевнена, що зможу гідно виконати покладене на мене завдання.

Тіна почувала себе наче на краю прірви. Вибір, який вона зробила, повністю змінив її життя.

– Ти сильна – ти зможеш! Моделінг – це бізнес, в якому згодом ти почуватимешся як риба у воді. Я поруч! Тобі нема чого боятися. Завтра всі захоплюватимуться тобою! Милуватися тобою!

Його сірі очі потемніли, у них з'явився вираз, який вона не могла зрозуміти. Тіна знову відвернулася, намагаючись приховати напругу і маючи намір відійти на пристойну відстань від нього, але Маркус утримав її за руку. Вона не могла точно сказати, чому боялася його. Поруч із ним вона почувала себе маленькою дівчинкою. Він оточував її увагою та турботою, вирішував усі проблеми, підтримував. Він був завжди поруч, а Ерік надто далеко. Але попри все, її серце належало Адлеру. Чоловікові, який не балував її своїм коханням і нічого не обіцяв.

Маркус усміхнувся їй однією з тих теплих, привабливих посмішок, які могли б звести з розуму будь-яку жінку.

– Я намагатимусь не підвести тебе, – щиро пообіцяла вона.

– Ні секунди не сумніваюся в тобі.

Пальцями він підняв її підборіддя, змусивши подивитися у вічі.