Читати книгу - "Заручниця для мажора, Деріка Лонг"

І тут я почав в своїй голові, віднаходити пазли до цієї загадки.

— Мілано, скажи будь ласка, куди він витрачає гроші?

— Це що вікторина? Не хочу відповідати на особисті питання, до того ж, мені не відома ця інформація. Знаю, що він постійно заспокоює маму, і запевняє, що скоро в нас зʼявляться шалені гроші… Але це триває роками.

— В мене ідея, пропоную поїхати до мене в квартиру, замовити вечерю і смачно поїсти. Бо чесно кажучи, дуже зголоднів — нарешті, побачив привітну посмішку на обличчі ніжної дівчинки.

— Якби я раніше не була в тебе дома, і вперше з тобою сьогодні познайомилась, то б відмовилась. Але мені здається, ти щирий і справжній.

Ці слова зігріли мені серце. Давно не чув такої фрази, яку вона мені прошепотіла. Здавалось, що айсберг в моєму серці розтанув.

— Ну ось, прошу. Ти знаєш де, що знаходиться в моєму житлі, тож можеш хазяйнувати. — підійшов до панорамних вікон, і закрив їх шторою.

— Не потрібно, мені так хочеться дивитись на нічне місто. На зорі, які освітлюють нам шлях, на чарівний, золотий місяць. Саме тут, мені здається, що я потрапила в казку.

Був здивований від її щирості, тепер я справді не вірю, в жодне слово власника компанії - Михайла Миколайовича.

Ми замовили піцу карбонару та сет запечених ролів. Щоб створити приємнішу атмосферу, до замовлення я додав шампанського.

— Який твій улюблений алкогольний напій? — дивлюсь на блискуче, довге волосся дівчини, з обережною укладкою.

— Біле вино та шампанське.

— То виходить, не помилився з вибором. — підморгую.

Мілана сміється, її сміх дзвінкий і приємний, мені подобається проводити час з цією леді.

— Смачні роли, полюбляю ці смаколики.

Вмикаю спокійну музику, щоб було комфортно та затишно.

— Ну що, випʼємо за той день, коли я запропонував тобі допомогу. А саме підвезти тебе до офісу. — голосно говорю тост.

— І не прийняв мене на робоче місце — додає Мілана, але в її промові не чути образи, вона дивиться на мене ніжним поглядом та обережно пʼє шампанське.

Розумію, що відчуваю теплі емоції, почуття яких давно не помічав у своєму житті.

— Ти так дивишся на мене, вперше за весь час ти заставляєш мої щоки червоніти — хіхікає та поправляє свою легку сукню.

Але мені не хочеться говорити ні слова, я впевнено наближаюсь до обличчя співрозмовниці, і пристрасно цілую її губи.

Мілана не заперечує, ніжно продовжує поцілунок.

Цей момент, хочу запам’ятати назавжди. Розумію, що це сама та дівчина, яку я покохав, навіть не помітивши цього.

Вона тендітно торкається своєю рукою до мого обличчі, та дивиться в очі.

— Макар, мені з тобою так добре.

Ми віддаємся почуттям, починаю цілувати її шию, забуваючи про все на світі.

Саме ця ніч, змінить все наше життя.

Після всіх романтичних моментів, лежу в обіймах з Міланою в ліжку. Вона заснула, і бачить солодкі сни. На столику стоїть недопита пляшка шампанського, на годиннику 3 ночі.

— Вона моя — шепотом говорю, і тихо цілую її в щічку.

Ранок. Сонце прокинулось, і сяє нам у віконце.

— Доброго ранку, дівчинко.

— Доброго, — відповідає сонним голосочком Мілашка. — тобі сьогодні потрібно на роботу?

— Потрібно, але хочу якомога довше бути поруч із тобою. — моя посмішка, не схожа на ту що була раніше, сьогодні вона справжня.

Приймаю душ та чекаю, поки збирається моя кохана. Не планую її повертати додому, до злого вітчима. Потрібно їхати до офісу та вирішувати ситуацію, яка виникла.

Заходжу в кабінет разом з Міланою, попередивши всіх, що вона завітала в наш колектив з робочими питаннями.

Але це було моєю помилкою… Великою помилкою.

Без попередження, без повідомлення, в мій кабінет заходить Михайло Миколайович. Я навіть не здогадувався, що він прилетить із Турції.

— Добрий день, Макаре — зупиняється і витріщує очі на мою Мілану. — Як я радий, бачити нашу економістку на роботі, -- підходить до столу і кладе папку з паперами.

— Я теж дуже рада знаходитись на робочому місці — не розуміючи нічого, підтримує розмову дівчина.

Що значить робоче місце? Потрібно, було ще вчора повідомити Мілашкі, про власника компанії.

Але на моє здивування, вона поводить себе досі впевнено, ніби справді знайома з цим неприємним типом.

— Документацію підписали, на згоду з співпрацею з нашою компанією? — культурно запитує Михайло.

— Поки що не встигла — ну навіщо? Невже немає, іншої можливості чи іншої роботи…

— Вибачте, мені потрібно порозмовляти з Міланою Тарасовою, декілька хвилин.

— Говоріть, але в моїй присутності — керівник жадібно роздивляється мою дівчину, слідкуючи за кожним її рухом, я розумію, що якщо вона підпише папери. Може відбутись щось жахливе, адже я

бачу, що ніякої зацікавленості від неї, Михайло не отримав.

— Розумієте, — починаю розмову з дратівливим власником. — Мілана Тарасова, підпише договір завтра, тому що сьогодні для неї діє випробувальний день на робочому місці. Я уважно ознайомився з деталями договору, тож з завтрашнього дня, ми приймаємо її до нашої компанії.

В очах Мілани, бачу радість. Щира посмішка і подяка зʼявляється на її обличчі. Але вона навіть не здогадується в яку ганебну ситуацію може вляпатись.

Михайло погоджується, адже один день великої ролі в його житті не зіграє. Керівник їде з офісу, навіть більше не спілкується з економісткою, і я розумію, що все це підставна ситуація.

— Мілаш, ти колись була знайома з Михайлом?

— Ти що? Вперше бачу, цього громезного дядька. До речі, він мене чомусь лякає, але я така щаслива, що тепер буду постійно поруч з тобою, навіть на роботі — цілує мене в губи та сміється.

Дочекавшись, поки всі колеги підуть з офісу, ми вечором сіли в автомобіль, і поїхали до Міланиного будинку.

— Ти впевнена, що хочеш сама повернутись додому? Можливо, тебе потрібно підтримати? Можу пояснити, твоєму батькові, де ти була цієї ночі.

— Не потрібно, я сподіваюсь, що він вже не буде сердитись на мене, адже завтра в мене перший робочий день.