Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

Акімічі Чоуджі приходить останнім, за що наривається на обурення від Іно. Він поводився так, ніби не існує ніякого змагання, а він знаходиться на якійсь прогулянці! Дивлячись на Шикамару, я трохи збентежуюся, адже він, на відміну від Яманака, надто веселий. Хіба останнє місце може тішити? Тільки якщо він вважає, що це зовсім нічого не значить! Невже він має таку ж саму думку, що і Саске? Цей забіг дійсно не такий вже й важливий?

— Друзі, — привертає увагу чийсь гучний незнайомий голос.

Перед нами стоїть високий чоловік середнього віку з густим білим волоссям, зібраним у хвіст. Він виглядає досить ефектно, я б навіть сказала, що він здається вихідцем з високого суспільства: дорогий костюм молочного кольору, золотий годинник і тростина, виконана вочевидь вручну – він сто відсотків якийсь багатий спонсор! Його яскрава усмішка така щира, що він притягує до себе погляд, як будь-яка добродушна людина. Такі люди відрізняються, наче походять з іншого всесвіту. За ними кортить спостерігати, їх хочеться слухати, для мене вони, наче казкові феї! І ця світла людина стоїть перед нами, розглядаючи наші збентежені, червоні від бігу обличчя.

— Це ж Джирая-сама, — шепоче хтось у натовпі.

— Я до мурах схвильований! — продовжує чоловік, активно жестикулюючи, — ви такі молоді, такі красиві й розумні. Цуно, ти пам’ятаєш ті часи? Це було ніби вчора, але ж ми вже такі старі!

А я й не помітила, що директорка нашої школи знаходиться серед учителів. Вона хмурнішає, помітно стримуючись від сплеску люті. Усім відомо, що Цунаде-сама не терпить фамільярного звернення до себе, до того ж її в присутності підлеглих та учнів називають старою! Напевно, вона згорає від люті, але цей Джирая-сан й справді птах високого польоту, інакше б вже вилетів зі стадіону, наче корок. Цунаде-сама жахлива у гніві, наче справжня фурія! Вона дуже захоплює мене, коли ось так лютує. Сильні жінки для мене зразок!

— Давай ближче до діла, Джирає, — крізь зуби цідить директорка.

— Про що це я? Звісно! Я радий оголосити початок конкурсу на місце в моєму університеті! Зовсім забув представитися: моє ім’я Джирая, і я обіймаю посаду ректора, а також являюся головним спонсором цього конкурсу… ні, цієї битви! Битви за звання найкращих! Я прагну аби ваші друзі боролися з вами пліч-о-пліч не тільки ці пів року, а й в подальшому житті! Запевняю, ті зв’язки, які ви матимете одне з одним, залишаться з вами до самого кінця! Це найцінніше, що я можу дати кожному, хто зараз стоїть переді мною. Ні гроші! Ні статус! Ні знання! Я бажаю подарувати вам щось набагато більше! Запам’ятайте, я хочу бачити наскільки міцний ваш зв’язок, наскільки ви готові пожертвувати собою, заради товариша, а зовсім не ваші унікальні знання та сталеві м’язи, хоча вони також можуть знадобитися, еге ж? Я оцінюватиму вас насамперед як людей і товаришів, адже в моєму університеті немає місця тому, чиє серце позбавлене любові та співчуття. До речі, я бачив вчинок хлопця, який штовхнув свою кволу суперницю. Це було дуже підло, і якби я міг, я б дискваліфікував його команду негайно, але поки що я не можу цього зробити. Сподіваюся, йому послугує уроком той наслідок, який він отримав через цю необмірковану як слід дію. Що ж, друзі, я вітаю вас з успішним вступом до лав конкурсантів! Отримуйте задоволення від процесу, інакше результат не принесе належного щастя! На цьому я прощаюсь із вами!

— Зачекайте! — кричить хтось зі здивованого натовпу. — Як щодо команд? Нас не розподілили на команди!

Всі починають перешіптуватись, створюючи гул. Дивлячись на спокійне обличчя Шикамару, я лише зітхаю. Ми справді вже стали командами, навіть не усвідомивши це. Та щось усередині мене змінилося. Мій погляд вивчає обличчя суперників, які сперечаються між собою: вони вочевидь не задоволені одне одним. Все ж таки Саске та Наруто – одні з найприйнятніших союзників з усього цього наброду. Нара, на жаль, не виправдовує покладених на нього надій.

— Ірука-сан, оголосіть списки команд наших конкурсантів, — усміхається Джирая-сама, віддаляючись зі стадіону разом із директоркою.

Директорка виглядає напруженою, але дозволяє чоловіку обіймати себе за плече. Він виглядає щасливим, ніби чекав на щось дуже довго, і нарешті це втілюється в життя. Невже для нього настільки важливий цей конкурс? Мені здавалося, що це має бути чимось повсякденним для таких як він, але вочевидь для Джираї це змагання важливіше, ніж для багатьох присутніх.

— Отже, я оголошую списки команд, а також куратора, який допомагатиме вам упродовж усього часу. Прошу поставитися з увагою, я розумію, що багато хто спантеличений. Прошу тиші!

І вчитель починає зачитувати команди, які нічим не відрізняються від тих, які вже були згруповані. Хіба що їхні номери відповідали тій черзі, за якою вони дісталися фінішу. Тепер я розумію, навіщо потрібен цей забіг: їм просто було потрібно визначити номери команд! Я зітхаю з величезною втомою від цього нескінченного дня. Так багато емоцій я давно не відчувала за такий короткий проміжок часу. Це виснажило мене і вичавило, наче губку.

— Сьома команда. — Я підводжу очі в очікуванні свого імені. — Узумакі Наруто, Харуно Сакура, Учіха Саске. Ваш куратор — Хатаке Какаші.

Все як і очікувалося, крім імені куратора, який, на мою думку, є найгіршим серед усіх! Безладний, норовливий та байдужий до всього викладач повинен допомагати нам? Стає зрозумілим, що успіх залежатиме лише від наших зусиль, та ще й всупереч моїй неприязні до хлопців зі шкільної еліти, з якими я повинна тепер налагоджувати стосунки!

— Восьма команда: Інузука Кіба, Абураме Шино, Х’юга Хіната. Ваш куратор — Юхі Куренай.

Хіната цокає язиком, кривлячи ніс. Їй помітно неприємно перебувати в команді з хлопцями, які мали б бути її тимчасовим варіантом. Гадаю, Х’юзі було б значно простіше з Саске та Наруто, яких вона знає змалечку. Вони майже з пелюшок разом, а з тими двома вона й розмовляє мало не вперше. Я відчуваю її незадоволений погляд, що пропалює в мені дірку.