Читати книгу - "Мідь та Золото, Анна Стоун"

- Так. Сімнадцять. Вона зараз знаходиться в селі відразу за перевалом.

- А як ви сюди потрапили? Через кордон з Роеном?

- Ні. Я чув, що там майже неможливо пройти! Через Рубіновий перевал!

- О, ви проїжджали через Філанту?! Там живуть наші друзі Шахрія і Рошан!

- Султан і його дружина Ваші друзі? - очі чоловіка округлилися від цих слів.

- Ну… так. А що тут такого? Ми минулої осені їздили туди підписувати союз зі султаном Омаром. Але щось пішло не так. І ми, як би допомогли Шахрії зайняти трон! - сказала Рада, чи привела його в захоплення.  

- О-о! Самі небеса мені вас послали! Тепер я без всіх пророцтв знаю, що тільки ви допоможете! Ми зберемо людей і скинемо Гордія з трону!

 - На які жертви ви готові піти ради цього? Від вашого задуму може загинути багато невинних людей! - нарешті Альбрехт наважився задати це питання.

Філіп зблід.

- Я знаю, що без жертв не обійдеться... Але…

- А якщо стане питання: люди імперії, яких ви майже не знаєте, чи щастя вашої доньки? Чим ви готові жертвувати?

- Емму я образити не дам! Вона багато натерпілася, росла без матері. А с приводу людей. Я розумію, що ви мене перевіряєте! Ви хочете, щоб я сказав, що пожертвую донькою задля народу! Але не можу, пробачте! Я спробую зробити все, щоб вирішити все малою кров'ю. Але я лише людина! Що я можу зробити проти Гордія і його загонів? Мені потрібна допомога! Саме через це я приїхав!

Альбрехт повернув голову до Ради, посміхнувшись. Йому прийшлися по душі відповіді. Склонившись, він прошепотів їй на вухо.

- Ну як?

Рада повела плечима, замислившись.

- Можна спробувати. Але таке взагалі реально? Малою кров'ю?

- Майже ні. Але є один спосіб. Можна спробувати! Тим паче вигідніше зараз знайти чарівників, поки до них не дістався Гордій.

Вони шепотілися не більше хвилини, але в цілому дійшли згоди.

- Повертайтеся до себе у готель! Нам треба подумати! Ввечері по вас заїдуть! - сказав Альбрехт, вже звертаючись до Філіпа.

- Так ви згодні? - на всяк випадок поцікавився він.

- В цілому так. Продовжимо ввечері! А наразі у нас ще є справи. До скорої зустрічі! - хлопець показав, що розмова закінчена.

Поки вони не передумали, Філіп поспішив за двері. Але цього разу задоволений.

Рада с Альбрехтом трохи підбрехали - в них не було ніяких справ. Через декілька хвилин вони покинули трону залу.

- Пішли до мене у кімнату! Там обговоримо все, а потім сповістим Мерліна! - запропонував Альбрехт.

Рада кивнула, підтримуючи спідницю, щоб не волочилася по підлозі.

- Напевно тобі доведеться повернути титул Мерліну! А погодиться він? - на півдорозі поцікавилася вона.

- Якщо ні, примушу! - насупився Альбрехт. - Я маю намір не тільки від корони відректися, а ще від титулу крон-герцога!

- Що?! Навіщо?

- Я гадав, що ти розумієш…

- В цілому… Але Ал, Мерлін не погодиться!

- Примушу! Ти ж не захотіла отримати титул!

- Ну це моя забаганка! Я не бачу необхідності!

- А це моя! - Альбрехт різко зупинився, подивившись їй у вічі. - Хоча Мерлін -мін старший брат, я не дам йому вирішувати, що мені робити зі своїм життям! Одружуватися я не збираюсь, та й титул носити теж! Я тут знаходжусь тільки тому, що він мій брат!

- Ну, а він мій батько… на паперах. Чи відпустять нас? - Раду на даний момент хвилювало це більше за все.

- Нічого. Переконаємо якось! Тим паче мені треба знайти друзів!

Вони пришвидшили крок, щоб скоріш опинитися в його кімнаті. Вже там Альбрехт розклав на столі карту імперії, що передав їм Філіп.  

Справа була серйозна, а часу було мало для роздумів. Адже треба придумати яким чином знайти магів. Саме в цей момент Альбрехту на думку спав радар, яким користувався каральний загін. З його допомогою пошуки би спростилися. Якщо не рахувати один мінус - він дальньої дії. Часу, щоб об'їздити всю територію імперії, у них, скоріш за все, не буде. І навряд чи їм захочеться більше року провести у пошуках.  

- Думай, Рада, думай! Як ми можемо це все провернути? Філіп сказав, що допомогти може тільки Гармонія!

- А якщо вирушити на гастролі в імперію?! - раптом запропонувала вона.

- Рада, я серйозно! - Альбрехт осікся. А це була чудова думка. - Ми можемо під виглядом музикантів потрапити в імперію! Ніхто нас не знає в обличчя! А  "Гармонія" відома у герцогстві. Можливо ми навіть не привернемо увагу Гордія.

- Ти занадто розійшовся! - пригальмувала його Рада. - Як ми будемо шукати магів? Просто їздити співати в надії, що вони самі до нас прийдуть, безглуздо.

- Пішли тоді в бібліотеку пошукаємо!