Читати книгу - "Ще сонце сходить не в останнє , Іванна Турецька"

ЗУСТРІЧ ІЗ МИНУЛИМ

"Валерій до того ж успішний письменник, я погано себе повела із ним, а його книга мене вразила до глибини душі! Як сильно я могла його образити, мені так шкода, я повинна вибачитися перед ним! Та де його знайти, так останній раз ми бачилися на знімальному майданчику, у знімальної групи мабуть залишився його номер мобільного і можливо навіть адреса, я на вихідних поїду туди і запитаю про все!

Тиждень проминув непомітно, Вадим було хотів запросити на вихідних її на побачення, та Віка відмовилась, зіславшись на те що має невідкладні справи, і поїхала в студію де знімали фільм, в якому вона брала участь. По приїзді туди вона зустрілась із менеджером, і попросила дещо зробити для неї:

– У мене є до вас одне прохання! Чи не могли б ви дати адресу і мобільний номер до одного актора, який грав у ньому головну роль, це мій давній знайомий, і ми із ним вже дуже давно не бачились, що скажите?

– Добре, я можу дати вам адресу, та вона буде кощг, адже ми немаємо права розголошувати особистості дані наших акторів!

– Добре, без проблем! Скажіть скільки?

– 1000 грн, я адреса і мобільний ваші!

– Добре, тримайте! – Віка передала гроші менеджеру, і він написав їй на листку і адресу і мобільний Валерія!

– Дякую вам!

Довго не вагаючись, вона поспішила подзвонити до нього, та він як на зло не брав слухавки. І саме тоді вона і вирішила поїхати за його адресою, навіть не побоявшись того, що деякий час назад він хотів увійти до неї у номер! Його будинок був неподалік від стадіону, то у знайти його було не так вже й і важко! І тепер вона вже стоячи біля дверей його квартири, постукала у двері! Він вийшов і здивувався:

– А ти чого тут? – Одразу запитав він!

– Я прийшла попросити у тебе вибачення, я поступила не розумно, коли так різко тобі відмовила, до того ж мені дуже сподобався твій роман, який ч нещодавно прочитала! 

– Зрозуміло, ну тоді проходь, я зроблю чаю! 

– У тебе красиво тут, а ти сам живеш?

– Так, я живу сам, і я не тільки книги пишу на букнет, я й співпрацюю із однією друкарнею, і видаю також і паперові книги... 

– Я зрозуміла! Це чудова новина, я рада за тебе!

– Я зовсім не планував цим хвалитися, та вже якщо мова зайшла про книги, то вирішив і цим поділитися. – Та насправді він просто хотів справити на неї хороше враження! А ти чим зараз займаєшся, наскільки я пам'ятаю ти хотіла стати актрисою! 

– Актрисою стати у мене поки що не вийшло, та я все ще не втрачаю надії, що колись у мене це вийде! 

– Ти знаєш, я також хотів вибач тись перед тобою, тому що я добре розумію що з боку виглядало так ніби я переслідував тебе, але це насправді все було не так, як тобі здається! Якщо хочеш, я тобі поясню!

– Та ні, мені не потрібно пояснювати, власне я приходила до тебе тільки заради того щоб вибачитися за те що я грубо повела себе із тобою, а ти мабуть від цього дуже страждав! Дякую за чай, та мені вже пора йти! Бувай!

– Бувай!

ЧЕРЕЗ ПІВ РОКУ

Вадим Віці запропонував руку і серце, вони зустрічалися вже пів року, і він готовий був із нею одружитися! Вони були у цей момент якраз у ресторані, і він підніс їй букет квітів і червону невеличку коробку, і промовив:

– Ти вийдеш за мене заміж?

– У коробці була діамантова каблучка!

– Так! – Схвильовано промовила вона! Я так щаслива! І він надів їй обручку на палець і невдовзі вони зіграли весілля! Та після весілля раптово все змінилося! Вадим почав ставитися до Віки дещо зухвало, із зневагою, і до того ж він вважав її своєю власністю і контролював кожен її крок, до неї приставили охорону яка ледь не ходила за нею по п'ятах, і тепер вона починала себе відчувати, наче пташка у золотій клітці, всі ці обіцянки кохати до кінця життя в одну мить ніби випарувалася, і тепер настала сувора реальність! Той чоловік, який ще до весілля клявся їй у коханні, тепер змінився до неупізнаваності! Вона і подумати не могла раніше що саме така історія може на неї чекати, не говорячи вже й про те що вона мріяла стати акторкою, тепер про це не могло бути й мови, він ревнував її ледь не до кожного стовпа, та добре було одне, він не підносив на неї руку, але і цього всього що вона переживала для неї і так було тепер достатньо, і він укотре позвонив до неї, запитати де вона знаходиться, якщо б вона в якийсь раз не підняла слухавку міг би початися скандал, позвонивши Віктор запитав:

– Ти де?

– Привіт! Я в магазині, купую продукти на вечерю!

– Які ще продукти, ти не повинна цим займатися, адже для цього у нас є прислуга! Йди краще собою займатись, і щоб макіяж і все таке! У нас сьогодні вечірка із друзями, всі вони будуть із дружинами, і ми туди запрошені, і зроби хоч раз щасливе усміхнене обличчя, а то якась похмура, аж сумно на тебе дивитися! Ледь не плакати хочеться!

–  Мені просто нудно із дня в день сидіти у чотирьох стінах, от я вирішила хоч чимось себе зайняти! Добре, я зрозуміла! Все зроблю!

" І що мені тепер робити – думала Віка. Цей тиск з його боку він якось ніби і морально виснажує, і контроль на кожному кроці, і як же я не хочу бачити його так би мовити друзів, всі вони здавалося якійсь такі фальшиві... Зібравшись із думками, вона вирішила діяти, поки ще не було пізно. Так тепер потрібно подумати як вирватись із цього замкнутого кола контролю і постійних допитів, і просто піти від нього, я не можу так жити. Я краще буду жити одна ніж під постійним контролем який аж ніяк не дозволяє мені рухатися вперед і розвиватися самостійно у своїй улюбленій справі. Закрив мене у чотирьох стінах і думає що я від цього стану щасливою, коли я виходила за нього заміж я все не так собі уявляла. Потрібно щось у своєму житті міняти, і негайно. Поки він на роботі, я спробую обманути охорону і втекти, шукати він мене довго не стане, а потім подам на розлучення, і тепер почну спокійно жити як раніше, повернуся у свою квартиру. Добре що мені є куди піти". І тепер Віка взялася створювати план втечі.. Так для початку потрібно охорону виманити із дому, а прислугу я сама відпущу!