Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Акабадора, Natasha 📚 - Українською

Читати книгу - "Акабадора, Natasha"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Акабадора" автора Natasha. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11
Перейти на сторінку:
Фінал

Вікторія прийшла до тями. Поруч сиділа Карліта — заплакана, зі слідами тривоги на обличчі. Десь неподалік лунав голос Андре:

— Так, добре, я вас почув. Дякую. Давайте я вас проведу…

— Що… що сталося?.. — прошепотіла Вікторія.

— Лежи. Не вставай. Тобі треба оговтатись…

— Ти пам’ятаєш, що сталося? Бо ми все знаємо! Тебе годинами не було вдома. Ми кинулися тебе шукати… і зайшли до нього спросити чи не бачив він тебе а потім знайшли у лісі знепритомну. Не хочу про це говорити…

Карліта ковтнула сльози.

— Як трохи оговтаєшся — зайди до Анд…

Не встигла вона договорити, як Вікторія різко підвелась і побігла вниз. Та спустившись, побачила дівчину й Андре.

— Ще раз дякую за інформацію. Бережіть себе, — сказав Андре незнайомці. — Не піддавайтесь на хитрощі. Краще їдьте додому, в Неаполь.

Коли дівчина пішла, Андре обійняв Вікторію.

— Ну що, тобі краще?..

— Так… а що сталося?

— Це… вона… — Вікторія помітно занервувала. 
— Вони… їх багато… відповів Андре !

Але нічого, я думаю… ми щось придумаємо.

— Хто “вони”? Про що ти?..

— Іди відпочинь. У нас із Карлітою є справи.

Поки Вікторія спала, Андре та Карліта об’їжджали острів, розпитували дівчат, яких змогли знайти.

Увечері, сидячи разом в кабінеті, Андре почав розповідь:

— Слухай уважно. Він… він не просто тебе не любив. Він використовував тебе. У його руках були не тільки ти — багато нещасних дівчат. Усі їх об’єднує одне: злидні, відсутність дому… Він користується цим. Прив’язує до себе, знецінюючи. Розумієш?

через декілька місяців після ритуалу 

до дому прибігла   Карліта, вся в тривозі:

— Почалась війна!


Так, війна почалась. А це означало лише одне — попереду були місяці без відпочинку.

Одного разу, коли Вікторія повернулася з чергового ритуалу, Андре і Карліта поглядали на неї з тривогою. Потім зачинились у кабінеті.

— Кажу тобі — вона досі його любить. Не можна казати їй правду!

— Ні. Треба. Хай заспокоїться, хай усе завершиться. Я не буду заважати. Вона має це зробити.

Карліта вийшла і підійшла до Вікторії:

— Як пройшов ритуал?

— Нормально. Щось сталося?

Андре стояв біля вікна, мовчки.

— Так… сталося. Взагалі-то… Арген… Він поранений. Ймовірно, знадобиться твоя допомога.

Запала тиша. Безмежна, глуха. Після довгої паузи Вікторія стиснула кулаки:

— Де він?

Наступного дня вона поїхала до нього. Зайшовши до палати, завмерла. Він виглядав жалюгідно, як ніколи в житті.

Вона сіла поряд, поставивши робочий чемоданчик на підлогу.

— Ну як ти?

— Ааа… Вікторіє… — прохрипів хлопець. — Ти прийшла… Що ж… — він спробував усміхнутись, та біль скував його тіло. — Мм… боляче…

— Знаю… Не переймайся. Нічого не вічне. Зараз проведемо ритуал. Все буде добре…

Вона була наче в тумані. Розум відмовлявся сприймати реальність, очі застилав серпанок.

— Нічого-нічого…

Раптом перед очима знову з’явилось видіння: терези. На одній чаші — серце, накрите чорною тканиною. На іншій — птахи. Багато птахів. І вона серед них…

— Не бійся, любий… Я проведу ритуал…

Натягнувши капюшон, вона дістала з валізи молоток.

Занесла його над собою…

Через кілька хвилин, опритомнівши, вона побачила за вікном зграю птахів, що билися об скло.

Молоток випав із рук. Вона відчинила вікно й вийшла з кімнати.

У лісі вона йшла мовчки, а за нею летіли ворони. Потім ворони ніби розчинились, і з темряви з’явились дівчата. Багато дівчат. Вони йшли слідом, і Вікторія вела їх у глибину лісу.

Поруч крокувала висока рудоволоса дівчина, яка не припиняла ставити їй запитання… 

Вони прийшли до Андре, і на порозі їх зустріла Карліта. Вона щиро посміхалася й сказала:

— Ну що, вітаю вас удома! Беріть інструменти — попереду багато роботи

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

1 ... 10 11
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Акабадора, Natasha», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Акабадора, Natasha"