Читати книгу - "П'ятеро поросят"

— Їхні свідчення співпадають?

— Насправді ніколи не знайдете двох свідків, які б пригадали про одне й те ж з однаковою точністю. Ви про це знаєте, пане Пуаро, не гірше за мене.

Пуаро кивнув, затим задумливо мовив:

— Так, цікаво було б поглянути… — І зупинився, не докінчивши фрази.

Хейль продовжував:

— Я доручив зробити обшук у будинку. У спальні пані Крейль, у нижньому ящику комода, під теплими панчохами знайдено пляшечку, на етикетці якої було написано «Духи жасмин». Пляшечка була порожня. Я зняв відбитки пальців. Вони належали пані Крейль. Аналіз показав незначні лишки жасминової олії і концентрованого розчину гідро-броміду цикути. Я звернув на це увагу пані Крейль і показав їй пляшечку. Вона відповіла без замішання, що, мовляв, перебувала в надто пригніченому стані і, почувши розповідь пана Мередіта Блейка про цей розчин, прослизнула в лабораторію, спорожнила флакончик жасминових духів, що був у неї в сумочці, і наповнила його розчином цикути. На моє запитання, навіщо вона це зробила, відповіла: «Я не хотіла б говорити про деякі речі більше того, що необхідно, адже я зазнала тяжкого удару, мій чоловік мав намір піти від мене до іншої жінки. Якщо б це сталось, я більше не хотіла б жити. Тому я взяла трунок».

Пуаро сказав:

— Це, зрештою, досить правдоподібно.

— Можливо, пане Пуаро. Але не відповідає тому, що дехто чув з її уст. І потім сцена, що відбулася наступного ранку. Пан Філіп Блейк мимоволі почув частину тієї роз мови, а мадемуазель Грієр — іншу. Відбулася вона в бібліотеці між пані і паном Крейлями. Пан Блейк був у холі, а мадемуазель Грієр у дворі біля відчиненого вікна бібліотеки.

— І що ж вони чули?

— Пан Блейк чув, як пані Крейль сказала: «Ти і твої жінки!.. Я б убила тебе! Коли-небудь я уб'ю тебе!»

— Навіть натяку на самогубство немає?

— Саме так. Жодного! Нічого схожого на: «Якщо ти це зробиш, я покінчу з собою». Свідчення пані Грієр надто подібні. За її словами, пан Крейль мовив: «Спробуй розумно розібратися в цьому, Керолайн. Я сердечно ставлюся до тебе і завжди буду бажати добра тобі й дитині. Але я одружуся з Ельзою. Ми з самого початку домовилися надавати свободу одне одному. Чи не так?» На це пані Крейль відповіла: «Чудово! Щоб ти потім не казав, що я тебе не попередила… Я люблю тебе і не збираюся втрачати. Я скоріше убила б тебе, ніж дозволила б піти до тієї дівки».

Пуаро ледь поворухнувся.

— Мені здається, — пробурчав він, — надто нерозумним з боку мадемуазель Грієр викликати подібні реакції. Тим паче, що пані Крейль могла досить просто відмовитися від розлучення.

— В мене було кілька показань свідків з цього приводу, — сказав Хейль. — Пані Крейль дещо розповіла панові Мередіту Блейку. Це їхній старий і вірний товариш. Надто засмучений, він обмінявся з паном Крейлем деякими думками. Це було, я гадаю, наступного дня по обіді. Пан Блейк докоряв своєму другові, тактовно сказавши йому, наскільки він був би пригнічений, коли б така сім'я, як сім'я пані і пана Крейлів, зруйнувалася таким нерозумним чином. Крім того, він підкреслив і той факт, що мадемуазель Грієр надто молода і що дуже погано водити молоду дівчину по трибуналах. На це пан Крейль відповів, посміхаючись: «У Ельзи зовсім інші думки з цього приводу. Вона з'являтися до суду не буде. Ми все влаштуємо як слід».

Пуаро зауважив:

— Тим більше необачно з боку мадемуазель Грієр так викривати себе.

Інспектор Хейль вигукнув:

— Ви ж знаєте жінок! Вони ладні схопити одна одну за горлянку! У всякому разі, ситуація була, мабуть, дуже складна. Не можу зрозуміти, як міг пан Крейль допустити, щоб все це так сталося!. На думку пана Мередіта Блейка, він насамперед хотів закінчити свою картину. Ви гадаєте, це має якийсь сенс?

— Так, мій любий. Я вважаю, що має.

— А я ні. Отже, виходить, що він сам вдень із вогнем шукав собі біду?

— Мабуть, він був надто сердитий на дівчину за те, що вона все розкрила.

— О, він був розгніваний! Про це говорив і Мередіт Блейк. Але якщо він все ж повинен був закінчити картину, то я не розумію, чому він не міг працювати з фотографій. Я знаю одного хлопця, який малює таким чином пейзажі… Ще й як малює!

Пуаро похитав головою.

— Я розумію Крейля-художника. Ви повинні збагнути, що на той час для Крейля, мабуть, не існувало нічого, окрім його картини. Як би він не бажав одружитися з дівчиною, на першому плані була б картина. Тому він і сподівався, що її перебування закінчиться до того, як їхні стосунки стануть відомі. А дівчина сприймала все інакше. У жінок на першому плані завжди любов.

— Це ви мені розказуєте? — мовив Хейль з погордою.

— Чоловіки, — вів далі Пуаро, — особливо художники, розуміють інакше.

— Художники… — презирливо кинув інспектор поліції. — Базікання про мистецтво… Я ніколи його не розумів і ніколи, мабуть, не зрозумію! Поглянули б ви на ту картину, яку намалював Крейль! Зовсім позбавлена симетрії. Він зобразив дівчину, в якої нібито боліли зуби. А стіна вийшла зовсім крива. Неприємно дивитися. Довгий час я не міг позбавитися враження від того зображення. Воно мені з'являлося навіть уві сні. Більше того, воно зіпсувало мені зір: я почав бачити тільки зубці й стіни та інші подібні речі. І жінок, звичайно.

Пуаро усміхнувся.

— Ви не даєте собі звіту, що приносите найбільшу данину захопленню мистецтвом Крейля.

— Нічого подібного! Хіба художник не може створити щось таке миле і веселе, аби було приємно на нього дивитися? Навіщо він вкладає стільки зусиль і малює хтозна-що?

— Дехто з нас, мій друже, знаходить красу в дивних речах.

— Дівчина була гарна, нічого не скажеш. Сутінь гриму на обличчі, а на ній — майже нічого. Взагалі, непристойно ходять зараз ці дівчата. Не забувайте, що все це відбувалося шістнадцять років тому. Можливо, сьогодні ніхто б нічого і не сказав. Але тоді… Мене те шокувало. Штани і блуза з грубого полотна, надто відкрита біля шиї, і більше нічого!

— Я бачу, ви пригадуєте досить добре ці подробиці, — не без лукавства мовив Пуаро.

Хейль почервонів.

— Я тільки передаю вам те враження, яке у мене зосталося від картини, — суворо мовив він.

— Звичайно, звичайно, — заспокоїв його Пуаро. — Виходить, ніби головними свідками проти пані Крейль були Філіп Блейк і Ельза Грієр?

— Так. І обоє тримали