Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Глибинка 📚 - Українською

Читати книгу - "Глибинка"

210
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Глибинка" автора Олександр Шевченко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 41
Перейти на сторінку:

— Еге, — кажуть одні козаки. — Марить дівка.

— Е ні, — кажуть інші. — Щось тут нечисте.

Порадилися вони між собою, і питає їх Безродний:

— А що, хлопці, хіба ми не козаки, що будемо нечисті підкорятися? Ні, хай по нашому все буде. Хай прийдуть сюди люди і оселяться тут, а ворожа сила хай іде до біса!

На тому й порішили. Назвали це місце Маредівкою, щоб познущатися з нечистого, а вже як прийшли люди, то стало воно Маренівкою. Згодом рушив Безродний з козаками далі, а на цьому місці, як вони і казали, збудувалося село.

Різний люд селився тут — і гончарі, і ковалі, й старі запорожці, що пішли з Січі. Селище розрослося, побільшало, даючи притулок всякому народу, і згодом перетворилося на справжній хутір.

Жила собі у Маренівці Христя, дружина сотника Коржа. Недобрі історії ходили в селі про її чоловіка — казали, що той превеликий є химородник, і має за побратимство нечисту силу, за що його й вигнали з козацтва. І ось став сотник помирати — а люди знають, що чаклун не один раз може померти, а тоді знову живий — і наказав він жінці своїй, як помре, щоб вона цілу ніч просиділа з ним. Дуже злякалася вона такого прохання, бо ще й при житті був сотник страшною людиною, але відмовити не змогла… От помер Корж, а Христя й пішла до людей за порадою, бо дуже боялася, що повернеться чоловік з того світу та й забере її з собою.

Їй і порадили — як вечір прийде, прив'язати мерця до лави і читати молитви за спасіння душі. Подякувала вона та й пішла собі.

Не хотілося Христі йти у хату, де мертвий чоловік лежить, от вона сіла на лаві і замислилася. Аж бачить — летить шляхом вершник, за ним курява так і в'ється. Знатний чоловік, у широких червоних шароварах, що лопочуть на вітрі, в розшитому золотом жупані і шапці-кабардинці; і кінь під ним теж у золоті, скаче, нібито й землі не торкається. Ось порівнявся вершник з нею, та й зупинився, зіскочив з коня та й до неї вже йде.

— Доброго дня, господарочко, — привітався, скидаючи шапку. Його очі пильно дивилися на неї, немов би читаючи всі її думки. Не сподобався Христі цей погляд — наче льодяний він був — проте вона радо привітала подорожнього.

— Дай Боже здоров’я, путнику. Куди прямуєте?

— Та от шукаю місце на світі, де б мені можна було голову прихилити, — відповідав той. — А що, дівчино, приймеш гостя з дороги? З учорашнього дня хлібної скоринки в руках не тримав.

— Була б рада, пане, — відказує йому Христя. — та тільки негоже мені зараз гостей приймати. Помер опівдні мій чоловік, і ось чекаю, чи прийме Бог його грішну душу.

Подорожній анітрохи не збентежився і каже:

— Вовк цуценяти не боїться, а як приймеш мене та нагодуєш, то, може, і скажу тобі, як далі бути.

Замислилася Христя над словами незнайомця та й пустила його до хати. Сама швиденько на стіл зібрала, що в хаті було — м’яса, галушок, слив’янки… А подорожній увійшов, став на порозі і дивиться на померлого. Очі в нього блиснули, посміхнувся та й каже про себе:

— Не ходити вже тобі, Грицю, та й на вечорниці!

Жінка почула це і ще більш стривожилась. Дивним був цей чоловік — з довгими вусами, що вже сивіти почали, лоб наморщений, а на пальцях нігті довгі, що твої пазурі. Але як вже запросила в хату, то треба прийняти як годиться. Каже вона:

— Прошу до столу, пане подорожній!

Той сів на лаву, шапку поруч поклав і ну наминати, неначе й немає поруч покійника. Христя сіла біля вікна й розпитує його:

— А чи здалека приїхали ви?

— Та далеченько буде: як звідси до бусурманської Туреччини, і отак ще три рази.

— Немало ж ви їхали. А як же звуть вас?

— Запорожці кликали Данилом Чорним, — відказав чоловік, і більше ані пари з вуст, аж поки все не виїв. А як закінчив, то повернувся до господині й питає:

— То чого зажурилася, жінко? Розповідай, може, чим і допоможу.

— Боюся я, — каже вона, — що мій чоловік, сотник, який ще за життя вважався родичем чорту, повстане з пекла і мене до себе забере.

— Твоє лихо — не біда, — відповів Данило. — Доводилося мені за життя й самому чорту чортів виписувати. От як вийдеш за мене, то й піде твій чоловік спочивати на віки вічні.

Здригнулася Христя, коли почула таке, бо дуже страшним видався їй подорожній. Не інакше, як чаклун. Відповідає вона йому:

— Гріх це великий, добродію. Чоловіка свого ще не поховала, а вже знову заміж… Не по-божеськи це.

— Дивись, як би тобі жалкувати не довелося, — каже Данило насуплено. Видно, розгнівався він.

— Хай буде, як Бог схоче, — відказала Христя. Чоловік пирхнув і піднявся з-за столу.

— За обід спасибі, — каже. — А про інше гарно подумай. Як надумаєш, то тільки поклич мене. — Шапку в руки й вийшов з хати.

От спустився вечір, і на душі у Христі моторошно стало. Запалила вона свічки перед образами, тоді знайшла довгу мотузку і міцно прив’язала мерця до лави, як казали люди. Сама сіла і все згадує, що їй Данило Чорний сказав. „Нічого, думає, як Бог захоче, то й захистить від нечистої сили“.

Десь опівночі заворушився її мертвий чоловік. Сіпається, хоче підвестися, але мотузка міцно тримає. Христя злякалася і ну читати молитви за спасіння душі, аж тут він голову повернув і очі відкрив. Дивиться на неї і питає глухим голосом:

1 ... 10 11 12 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Глибинка», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Глибинка» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Глибинка"