Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Твої не рідні, Ульяна Соболева 📚 - Українською

Читати книгу - "Твої не рідні, Ульяна Соболева"

1 201
0
06.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Твої не рідні" автора Ульяна Соболева. Жанр книги: 💙 Еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 101
Перейти на сторінку:

 У Валери про неї запитав.  Сказав, якщо змусить її мені зателефонувати, віддячу.  Той запевнив, що вона подзвонить, безвихідне у неї положення.  Звичайно, безвихідне - я її з усіх боків обклав.  Усі ходи її прорахував перш, ніж Валері дзвонити.

 Але вона не набрала мене ні ввечері, ні потім уранці.  І мене скрутило ще сильніше, до ломоти в кістках.  Я захотів її побачити.  Це стало нав'язливою ідеєю.

 А побачив і зрозумів, що не відпущу.  Хочу цю суку поруч із собою, і не важливо, яким способом, не важливо, як.  Вона приповзе до мене.  Одного тільки не очікував, що поруч із нею самого так накриє, що контроль почне з рук спливати.  Що знудьгувався настільки, що мене трясе з нею поруч, як наркомана.  За звичкою, волосся її торкнув, а коли сіпнулася, у мене ненависть дев'ятим валом піднялася.  Тримаю її за потилицю, а у самого в скронях пульсує хіть звіряча.  Взяти її.  Розпластати на сидінні, порвати плаття й увійти в неї, кусати її маленькі груди, жадібно лизати соски і вдихати її запах.  Поринути в це марево, прийняти свій кайф і відчути, як він потік у пересохлих  венах.  Будь я один у машині, я б взяв, і насрати, що вона не хоче.  Я її так хотів, що у мене яйця опухли і член болісно в ширінку упирався.  І спогади ... вони мене доконали.  З розуму звели.  Наяву її хотів.  Зачепити, впитися в неї, вгризтися і не випускати.

          Але це було нецікаво. Мені захотілося, щоб вона прийшла сама. Щоб вона звернула свою гордість бл ** у в кулак і прийшла просити. Мене підкидало від однієї думки, що Анна знову буде поруч зі мною. Я збирався купити її собі і довести їй, що вона продажна повія. А ще я просто маніакально хотів бути поруч із нею. До пропасниці і до пекельного несамовитості. Мати на неї повне право. Трахати її, коли хочу. Вивезти з цього Урюпінська ... Я пограв і знищу її. Розмажу по асфальту. Як вона мене колись.

          Ні «пробач», ні «прощай», ні «дай мені шанс, Єгоре». Ні чорта. Просто поїхала. Напевне, домовилася зі своїм виродком зустрітися ... тільки він не з'явився. І вже ніколи і ні до кого не з'явиться. Йому залізної кувалдою перебили хребет. Він тепер рослина без ніг і без члена.

 

***

Я сьорбнув віскі і відповів на вхідний дзвінок, намагаючись сфокусувати погляд і говорити нормально.

 - Так, Артеме.  Куди?  Непогано.  Зайди завтра до них, безпосередньо до директора, і передай від мене особисте прохання, дуже переконливе: не брати на роботу.  Якщо твоя переконливість буде недостатньою, додай ще трохи, щоб стало приємніше приймати рішення.  Якщо і це не допоможе, натякни, що іноді людині вистачає для нормального життя і дев'яти пальців на руках.

 Кажу, а перед очима фото з особистої справи, і я мимоволі веду по її зменшеній копії великим пальцем.

 Як же я любив тебе, Нютко, обожнював.  Поставив тебе вище себе самого і молився тобі день у день.  Щастю не вірив своєму.  А ти в мені пробудила чудовисько, і не знаю, яких воно досягне розмірів у мені, поки не нажреться твоєї крові і плоті.

 Знову задзвонив стільниковий, на вхідному ім'я дружини і її фото.

 - Так.

 - На заваді стала?

 - Ні.

 - З госпіталю дзвонили, маму перевели в лікарняне відділення, їй стало погано.  Завтра вранці я до неї поїду.  Не хочеш повернутися додому?

 - Ні, Олено, не хочу і не можу.  Займися цим.  Я буду вдячний.

 - Я скучила за тобою, Єгоре.

 Мій палець усе ще торкається знімка Анни, і всередині піднімається торнадо злості.  І я скучив ... але не до вподоби.  А по тварі, яка забула, як я виглядаю.

 - Сходи в душ і уяви, що я тебе трахнув.  Можеш це зробити два рази.

 - Ти що, п'яний?

 - Тверезий, як скло.  Коли будеш мастурбувати, гляди, не виклади в інстаграм.

 - Сволота, яка ж ти сволота.

 - Ти хотіла цю наволоч в чоловіки.  Радуйся і насолоджуйся мрією, що збулася, Оленчику.  Ми узаконили наш мінет у туалетах і секс на сходах клубів.

 Вона відключила дзвінок, а я відкинув стільниковий і знову сьорбнув з пляшки віскі.  Хитаючись, підійшов до вікна.  І не минуло п'яти років, як я знову бухаю на самоті через цю суку, і мені хочеться здохнути.

 Але здихати не можна.  Найцікавіше тільки починається.

 

1 ... 10 11 12 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твої не рідні, Ульяна Соболева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твої не рідні, Ульяна Соболева"