Читати книгу - "Материк Гесиона, Східняк Марко"

Вона вже ридала на килимі із шкіри смілодона.

– Перейменуй невістку в Оленку і перестань їсти поїдом, свекре нещасний. А вибір добрий, вона послідовна і доведе справу до рядка стовпів з залізяччям.

Але голова уряду рішуче заперечила рішення чоловіків.

– І все вам би діяти. Нема здорового фаталізму, що те, що є і є найкраще.

– Плав швидше цю шихту на скло, — висловився імператор.

– Ну нащо ви накинулись на цих нещасних смілодонів. Правда, їх шкіри — це була і є найбільша стаття наших доходів, коли ми не знали що ж нам везти у Європу. Але зараз, коли на смілодонів треба витрачати кошти…

– І що далі?

– Нікуди з сельви смілдони не побігуть, а для заселення ці топкі місця ще двісті років не будуть потрібні. Землі, відбиті у смілдонів, треба заселити майхородами. Отут, у верхів'ях Орхідеї, у столичному округу, землі ціни немає. Та й трохи сухіше вона. Хай ловлять у сталеві кибитки і перевозять Козаки мають багато залог по берегу без смілдонів?

– Достатньо.

– То хай розкатають їх, зіб'ють у плоти та переженуть у величеньку долину на схід, до берегів Славутича. Там і фортеця, і клімат здоровіше, як ти казав, десь помірно-субтропічний, а що ведмедів засилля, то, при всій повазі до них, це ж не смілодони. Клишоногих стільки на континенті, що мільйоном більше чи менше поки все одно.

– А щодо охорони північного кордону, то з різними полінезійцями розберуться ті ж смілодони. При патрулюванні козаки можуть спиратись на низку невеликих острівців понад узбережжям. Верни котячим їх споконвічні землі. А січовикам влаштуй друге сафарі. Тепер на ведмедів. Хай заберуть при евакуації оті залізні кибитки. У нас криза з залізом ще не пройшла. І не питай обережно що таке "сафарі". Якесь африканське полювання. У мене абсолютна пам'ять і я питаю тебе, що воно значить, кожного разу, коли чую від тебе нове слово.

– Єлизавета, мені здається, що дійсний верховний правитель цих земель – це ти.

– По часу так воно і є. Ти вічно десь поза столицею.

1728. Бриг "Апостол Хома" йшов з достатньо дорогоцінним вантажем – дівчатами — рабинями із балканських слов'янських територій, куплених у Республіці Дубровик. Хоча офіційно работоргівля у цій морській державі була заборонена, але про це, здається, знали хіба що у ратуші. Дівчата обійшлися дорого, бо купці з Магрибу підняли ціни. То прийшлося брати або зовсім молоденьких, або з дітьми.

Патріарх флоту ще Островів, першовідкривач Гесиони, старий бриг скрипів не те, що снастями, кожною дошкою жалувався на старість. Його побратими. колись замовлені разом з ним іспанською короною у Гамбурзі, усі і давно чесно потонули у буремних океанах, геройськи згоріли у війнах, один – був розібраний на дрова і наче у крематорії, згорів у грубах припортової таверни.

Половина капітанів і штурманів чималого флоту герцогства, а потім імперії починали на цьому мотлоху матросами. Але кораблів хронічно не вистачало, то підлатавши його в черговий раз і, скрушно похитав головою, чини Адміралтейства допустили "Хому" до чергового плавання Січеслав – Дубровик — Січеслав. У низьких південних широтах відвалили з курсу супроводження бриги охорони – капери Всеволода другого, бо піратської загрози тут вже не було. На південь від Вогняної Землі шторм порозкидав ескадру з переселенцями, добровільними і не зовсім. То капітан "Апостола", згідно інструкції, пішов у столицю у режимі одиночного плавання.

Склад команди викликав у капітана Шульженка обґрунтоване занепокоєння. Кожен його матрос, стаючи офіцером нових кораблів, забирав із собою пару добрих матросів, своїх друзів. Поповнення було, як правило, добрим. Але нема правила без виключення і попадались не дуже пристойні екземпляри, нікчемні людці. І не спишеш таких на берег, бо так-сяк управляються, і нікуди їх ніхто не підвищить до сурм другого пришестя. Накопичилася сірість, покидьки. Як вони вели себе на прийомі у ректора республіки Дубровик! Перехопивши погляди декількох матросів горе-команди на бранок, що підіймалися по трапу на борт, Клавдій насторожився, а перед відходом конвою, озброїв п'ятьох матросів, яким довіряв, нічого не сказавши штурману, якого йому просто нав'язали, бо підготовлених людей не було.

На світанку капітана розбудив вереск дівчат. Схопивши зброю, вискочив і побачив своїх одягнених і озброєних хлопців. Кинувшись у напрямку шуму, вони зняли чотирьох матросів з дівчат і загнали їх у трюмне приміщення та повернулись в капітанську, щоб швиденько обговорити ситуацію. В цей час почувся тупіт ніг, у двері каюти ляснуло декілька пострілів, але просто щоб не дозволити вийти.

– Капітане, – почувся на диво спокійний голос штурмана, – вся команда, за винятком підлабузників, що сидять з тобою у каюті, на моїй стороні. Я не кровожерний, просто хочу поміняти своє життя, і команда також. Тому сидіть там, двері ми завалимо сільськогосподарським залізяччям, яке також веземо і поставимо охорону. Клавдію, ти правильно зробив, що перебрав всю вогнепальну зброю до себе в каюту, але у мене в каюті теж був накопичений арсенал. Ми підемо бавитися рабинями, вітер свіжий і попутний, корабель буде йти нормально.

Далі капітан почув голоси заарештованих ним ґвалтівників.

– Гей капітане, ти довго спав, ми вже встигли нарадуватись життю. Це заверещала дівчинка, яку ми просто полякати хотіли. То не чекайте, що ми підемо розважатись. Ми б вас повісили, але штурман проти. Або викинули в море. Але Олександр каже – відпустимо без крові, тоді не так шукати будуть, а якщо спіймають, то крім призвідників, нікого не повісять.

– Та я ж вас навіть палубу драїти не по черзі не заставляв.

– Тому тільки лякаємо і не збираємося робити з вас корм для акул.

– Але це бунт проти корони.

– Ну корона не у тебе на голові, допливеш понад берегом на шлюпках до халуп, що називають столицею, повідомиш, а далі – не твоя справа.

– Але щоб висаджували у шлюпки вже біля твердої землі.

– Залізно. Ми підкажемо новому капітанові.

Заблокованим харчі подавали через ілюмінатор, звідки витягнули шибку.

Через декілька днів підійшли до перших островів Гесиони. Випускали по одному, обеззброювали. При На палубі капітан побачив, що заколотники дійсно пристойно озброєні. Даремне капітан шукав в очах повстанців співчуття і готовності до допомоги. Було двоє поранених. Помітивши уважний погляд капітана у ту сторону, бувший штурман посміхнувся і пояснив:

– Із-за гарненької хвойди порізались. Мало їм тих дівок, цілих два океани.

Дехто, кому необмеженої сексуальної втіхи було досить для щастя, навіть не виглядав пропащим п'яничкою. Стволи, направлені на роялістів з усіх боків, робили опір самовбивством. Їх посадили у шлюпку, добавили п'ять жінок з дітьми, двох на сносях, сказавши, що невідомо як команді заколотників прийдеться. Тому лишні роти ні до чого.

Жінки втовкмачили гребцям у шлюпці капітана, які зігнувшись, вже не бачили корабля, що всі бранки вздовж борту, вискочили з приміщень та махають хустками. Раптом позаду почувся плюскіт, рев матросів, шумна метушня на палубі. Дівчата, що вміли плавати, миттєво поплигали у воду і поплили. Переграючи, як поганий актор, бувший штурман підігнав бриг мало не під самий берег, щоправда попередньо промірявши глибини з шлюпки, на яку й посадили вигнанців. Це полегшило долю плавчих.

Зрозумівши ситуацію, матроси перехопили деяких втікачок, на яких ізглянули оком, просячи мотузку — зв'язати та міцно тримали їх. Поки пов'язали, поки радились, що робити, бо тих, що були на борту і не вміли або боялись плисти, все одно було більше чим по дві на кожного бунтівника, і люди з шлюпки, і плавчихи, прихопивши невеличке майно, що було у шлюпці, кинулися по лощині до діброви.

Нарешті гаремники, яким було мало тих жінок, що лишились, сіли на човен і поплили ловити ще. Але, піднявши дітей на руки та взявши вагітних під руки, загін втікачів відносно швидко йшов від берега. Побачивши досить широкий та мілкий потічок, вони пішли по ньому трохи швидше, чим по лісу. Вода вела їх до височин. Матроси-погоня, нічого не чуючи і не бачачи, в гарячці зовсім заблукали у лісі. Мабуть Бог хоч інколи на стороні слабих, бо коли втікачі повністю видихались (декого вже несли, взявши за руки-ноги) та сховались у якомусь глибоченькому ярі, ніхто з переслідуючи їх не почув і не побачив.

На наступний день голодні мисливці за рабинями вернулись на корабель, не забувши прихопити шлюпку капітана. Як стало відомо набагато пізніше, вони викинули бриг на берег континенту, зняли з корабля все, що можна, до останнього цвяха, приховали поблизу. Бриг спалили. На шлюпках пішли понад узбережжям. Знайшовши підходящу бухту, вивантажились у ній, та пішли понад річкою, знайшовши велику прогалину у лісі, заснували там поселення Хома.

Вияснивши, що вони на острові, капітан, матроси та дівчата, всього мало не сотня народу, почали вивчати місцевість. Потім, доволі успішно почали боротись за існування, з холодом і голодом. Народ попався наполегливий, вміючи виживати. Екіпаж мав сокири, холодну зброю та ножі. Бо бунтівники впевнені у своєму озброєнні, дозволили матросам взяти це у шлюпку. А хазяйновиті вигнанці не забули вихопили реманент, коли бігли до узлісся. Облаштовувались як могли. Час ішов. Нарешті, випаливши та вирубавши дві довбанки, робінзони раптом побачили парус понад берегом. Тоді вже пройшло вісім місяців з примусової висадки. Благополучно народилося дев'ять дітей, бо четверо жінок на момент бунту були на відносно малих строках вагітності. Аж раптом корабель з графства, якого віднесло штормом на південь, побачивши дими, підійшов розібратися, що то є. Одразу після висадки людність, побачивши, що бунтівний "Апостол" кудись точно злиняв, назбирали у суху печеру, від усяких атмосферних подій, хмизу та запалили постійне сигнальне вогнище. Люди цілих півроку спеціально і безрезультатно палили багаття, зневірилися та перестали. Але їх таки знайшли по звичайним, побутовим димам.

Власне, у острів'ян вже були якісь довбанки і декілька чоловік на чолі з Шульженко збирались йти до Остужуючої затоки. Просто повідомити, бо всі потерпілі матроси збирались лишитись на острові. Вибрані з такого дівочого масиву жінки вартували того. Але капітан каракки, що дійшла, був не зовсім згодний з ситуацією.

– Тут кожний матрос на рахунку, а ви будете сидіти на цьому неприглядному острівці і вчити абетку гречкосія.

– Що ти пропонуєш?

– Миль за сорок на північ знаходиться та точка, на яку вийдемо, якщо абсолютно по прямій йти від мису Горн.