Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"

- Але в твоїх словах немає нічого про кохання, - вона дивиться в мої очі читаючим поглядом.

- Знаєш, як кажуть, кохання приходить тихо. Я думаю, у нас буде все так само.

Я задумалась. Аліта зачіпає нові струни всередині мене. Це віддається болючим дзвоном у тілі. Я й сама знаю, що заручини з Девором принесуть мені мало щастя, але я маю виконати волю батька.

- Гаразд, давай трохи попрацюємо, а ввечері розважимося в пабі. Що скажеш?

- У якому пабі?

- У магічному. Ми з братами там майже щовечора. Вони, звісно, тиснуть усі руки, а я… Ну, власне, теж, подаю руку кожному зустрічному, - Аліта весело посміхнулася. - Підеш із нами?

- За мною Девор зайде.

- То бери його з нами. Я попереджу хлопців, щоби столик забронювали на ще плюс два. Домовились?

Я несміливо кивнула. Не знаю, що на це скаже Девор, мабуть, потягне мене додому, тим більше вранці дав зрозуміти, що хоче затриматись у моїй спальні. А може це якраз привід ухилитися і цього разу? Скажу, що у нас обов'язкова неформальна зустріч з новими колегами.

Я остаточно розслабилася, навіть дозволила собою керувати. Аліта виявилася не тільки приємним співрозмовником і красивою жінкою, але ще й напрочуд мудрою, точно, як моя мама. Усі її дії злагоджені, продумані, плавні. Жодного поспіху в мовленні, в манерах. Ця дівчина – сама гармонія.