Читати книгу - "Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider"

— Тим паче мне е одне важливе завдання ти повинен дивиться за моєю дружиною коли мне не буде .Він поклав руки на плечі Еніки. — І допомагати її управляти орденом після відльоту Люка і Лей ти  єдиний старший падаван який залишаєшся тут  і тому твоє завдання допомагати  веденням справ, доки ми будемо зайняті на Зірці Смерті. Енакін знову кивнув, тепер вже з більшою впевненістю. Він усвідомлював важливість свого нового завдання і розумів, що це також внесок у спільну справу.

— Я зроблю все можливе, щоб допомогти, — сказав він. — Я обіцяю. Обі-Ван поплескав його по плечу, вдячний за його готовність до співпраці.

— Дякую, Енакіне. Це важливо для нас усіх.  Еніка теж усміхнулася брату, відчуваючи, що він починає розуміти свою роль у цій великій боротьбі.

— Ми будемо разом працювати, — сказала вона. — І разом ми зможемо подолати всі труднощі. Енакін відчув, як його серце наповнюється теплом. Він знав, що його сім'я і друзі вірять у нього, і це давало йому сили рухатися вперед.

— Я готовий, — промовив він впевнено. — Я готовий зробити все, що необхідно. Обі-Ван уважно подивився на молодого джедая і побачив, що в його очах світиться рішучість і відданість.

-- Ти станеш великим джедаєм, Енакіне, — сказав він. — Я вірю в це. Енакін відчув, як його серце наповнилося гордістю. Він був готовий прийняти нові виклики та допомогти своїм близьким у їхній місії .Поклавшись він  уділився з галявини  заливши подружжя самих .Обі-Ван наколотився і поцілував дружину  прежимаючі до себе  .Вони опустилися на траву  їх поцілунки ставали Все навколо здавалося завмерлим, коли Обі-Ван м'яко опустив свою дружину на траву. Їхні губи злилися в пристрасному поцілунку, кожен дотик був наповнений ніжністю і любов'ю. Її пальці ковзали по його спині, наче малюючи на ній невидимі знаки пристрасті.

— Ми так давно не були разом, — прошепотіла вона, відчуваючи, як його дихання змішується з її власним. Обі-Ван поглянув їй в очі, його погляд був сповнений бажанням і ніжністю. Він відчував, як його серце б'ється швидше, коли їхні тіла зливалися в єдиному пориві.

— Кожна мить з тобою – це безцінний дар, — відповів він, прокладаючи поцілунки по її шиї, спускаючись нижче, до ключиці. Її руки міцно обіймали його, відчуваючи кожен його рух. Вони злилися в єдине ціле, віддаючись насолоді, яка накочувалася хвилями, даруючи їм незабутні відчуття. Обі-Ван відчув, як її тіло відповідає на кожен його дотик, кожен поцілунок. Він ніжно торкався її шкіри, відчуваючи, як вона тремтить від задоволення. Її дихання ставало все глибшим, а погляд наповнювався пристрастю.

— Я люблю тебе, — прошепотів він, дивлячись їй в очі.

— І я тебе, — відповіла вона, притискаючи його до себе ще міцніше. Їхня любов була безмежною, і в цю мить вони відчували себе найщасливішими у всьому всесвіті. Їхні серця билися в унісон, а тіла зливалися в єдиному ритмі, створюючи симфонію пристрасті та ніжності. Обі-Ван відчував, як їхня єдність робить його сильнішим, надаючи йому сил для майбутніх випробувань. Він знав, що їхня любов здатна подолати будь-які перешкоди, і це давало йому впевненість і натхнення.

— Ми завжди будемо разом, — прошепотів він, дивлячись їй в очі.

— Завжди, — відповіла вона, відчуваючи, як її серце наповнюється теплом і любов'ю. Вони залишалися разом, насолоджуючись кожною миттю, кожним дотиком, кожним поцілунком. Їхня любов була безмежною, і вони знали, що ніщо не зможе розлучити їх. У цю мить вони були єдиним цілим, створюючи свою власну історію кохання, яка буде жити в їхніх серцях назавжди.

— Може візьмеш Енакіна собою він вже достатньо дорослий, щоб впоратися з цим завданням 

— Може, візьмемо Енакіна з собою? Він уже достатньо дорослий, щоб впоратися з цим завданням, — вона нависла над ним, дивлячись у його очі з надією. Обі-Ван провів рукою по її плечу, намагаючись заспокоїти дружину. 

— Ти спокійно брав є мене на місії, коли мені було 17, — додала вона м'яко. Обі-Ван відчув, як серце стискається від її слів. Він знав, що Енакін Скайвокер, наймолодший з їхньої великої родини джедаїв, мав великий потенціал. Але він також знав, що небезпека, яку вони збиралися зустріти, була надзвичайною.

— Тоді були інші часи, — повторив він, дивлячись на свою дружину. — Я був готовий ризикувати всім, навіть своїм життям, заради справи. Але тепер я відчуваю відповідальність не лише за себе, а й за кожного з вас. Вона ніжно провела пальцями по його щоці, її очі сяяли любов'ю і розумінням.

— Я знаю, що ти відчуваєш, — промовила вона м'яко. — Але Енакін має право спробувати. Він хоче бути частиною цього, хоче допомогти. І я вірю, що він зможе впоратися.

Обі-Ван зітхнув, відчуваючи, як його власні сумніви борються з бажанням підтримати свого учня.

— Я розумію твої побоювання, — додала вона. — Але ми не можемо тримати його в тіні вічно. Він повинен знайти свій шлях, як і ми колись. Обі-Ван замислився, дивлячись на небо. Гладячи дружину, яка розташувалася поряд з ним на його мантії. Можливо, Ені права, і Енакін повинен проявити себе. Чому свою дружину він легко брав на важкі місії, а з Енакіном сумнівається?

Обі-Ван глибоко вдихнув, відчуваючи ніжний аромат квітів, що оточували їх. Він знав, що його дружина мала рацію. Їхній молодший учень, Енакін, мав великий потенціал і бажання, які не можна було ігнорувати.

— Ти права, — промовив він нарешті, поглянувши в очі коханій. — Можливо, настав час довіритися його здібностям і дати йому шанс. Але я все одно дуже хвилююся за нього. Вона ніжно усміхнулася, переконавшись, що її слова досягли серця чоловіка. Її руки ковзнули по його плечах, відчуваючи теплоту його тіла під пальцями.

— Разом ми зможемо все, — сказала вона, нахиляючись до нього для ще одного поцілунку. Їхні губи знову злилися в пристрасному поцілунку, який був сповнений любов'ю і надією на майбутнє. Обі-Ван відчув, як його напруга починає зникати, розчиняючись у теплоті їхніх обіймів. Він знав, що ця місія буде важкою, але їхня єдність і віра один в одного нададуть їм сили подолати будь-які виклики.