Читати книгу - "Син Нептуна, Рік Рірдан"

Богиня сухо посміхнулась.

— Побачимо, юний герою. На неї чекає важке завдання, коли ви прибудете до Рима. Готова вона до нього чи ні... я не знаю.

Персі викликав водяний кулак і обрушив його на стару жіночку. Коли хвилі спали, її вже не було.

Ріка вихором вирвалась з-під контролю Персі. Його затягнуло у морок коловороту.

LII Персі

Наступного ранку Персі, Хейзел і Френк рано поснідали і пішли в місто, щоб прогулятись перед засіданням сенату. Оскільки Персі тепер був претором, він міг ходити кудизавгодно і колизавгодно. Дорогою вони минули стайню, у якій спали Тайсон і Місіс О’Лірі. Тайсон хропів на копиці сіна біля єдинорогів, з блаженним виразом обличчя, наче йому снилися ці рогаті коні. Місіс О’Лірі перекотилась на спину і лежала, вкривши очі лапами. На даху стайні, сунувши голову під крила, сиділа в купі римських сувоїв Елла.

Коли друзі дійшли до форуму, то сіли біля фонтанів і почали дивитись, як сходить сонце. Мешканці міста вже займались прибиранням Іридиних батончиків, конфеті та капелюхів з вчорашнього святкування. Інженерний корпус працював над зведенням нової арки, що мала б нагадувати про перемогу над Поліботом.

Хейзел сказала, що чула розмову про офіційний тріумф для них трьох — парад по всьому місті, за яким триватиме тиждень ігор та святкувань, — але Персі знав, що цього не станеться. Вони не мали на це часу.

Персі розповів їм про сон з Юноною.

Хейзел нахмурилась.

— Боги вчора без справ не сиділи. Покажи йому, Френку.

Френк сунув руку в кишеню куртки. Персі подумав, що друг дістане звідти шматок дерева, але ні. Натомість він показав тонку книгу з м’якою обкладинкою і записку на червоному поштовому папері.

— Були на моїй подушці цього ранку. — Він передав їх Персі. — Наче зубна фея якась.

«Мистецтво війни» Сунь Цзи. Персі ніколи не чув про цю книгу, але мав здогадки щодо того, хто її залишив. На записці було написано: «Молодець, малий. Краща зброя справжнього чоловіка — його розум. Це була улюблена книга твоєї мами. Погортай її. P. S. Сподіваюсь, твій, приятель Персі навчився поважати мене».

— Оце так. — Персі повернув книгу Френкові. — Можливо, Марс дійсно відрізняється від Ареса. Сумніваюся, що Арес вміє читати.

Френк погортав сторінки.

— Тут багато йдеться про пожертву, розуміння ціни війни. Коли ми були у Ванкувері, Марс сказав мені, що я маю поставити обов’язок перед власним життям, або ми програємо війну. Я гадав, що він мав на увазі звільнення Танатоса, але тепер... я не знаю. Я досі живий, тож, мабуть, найгірше ще попереду.

Він занепокоєно глянув на Персі, і у того з’явилося відчуття, що друг щось приховує. Можливо, Марс сказав йому щось і про Персі. Та Персі не певен був, чи хоче про це знати.

Крім того, Френк уже достатньо пожертвував. Хлопчина бачив, як згорів його родинний особняк. Він втратив матір і бабусю.

— Ти ризикував своїм життям, — промовив Персі. — Був готовий спалити себе заради успіху завдання. Нечесно чекати від тебе ще чогось.

— Мабуть, — із сумнівом промовив Френк.

Хейзел стиснула Френкову долоню.

Цього ранку між ними відчувалась більша розкутість. Не було тієї натягнутості й незручності, як раніше. Можливо, вони вже почали зустрічатись? Персі сподівався на це, але вирішив, що краще не запитувати.

— Хейзел, а щодо тебе? — поцікавився Персі. — Є якість звістки від Плутона? 

Вона опустила очі. Під її ногами вискочило кілька діамантів.

— Ні, — зізналась вона. — Думаю, у якомусь сенсі він поговорив зі мною через Танатоса. Мого імені не було в списку душ-втікачів. А мало б бути.

— Гадаєш, він зробив для тебе виняток з правил?

Хейзел знизала плечима.

— Плутон не може прийти до мене чи навіть поговорити. Таким чином він визнав би, що знає про мою втечу. Йому довелось би дотримати законів смерті та послати Танатоса повернути мене у Підземне царство. Гадаю, тато вирішив заплющити на це очі. Гадаю... гадаю, він хоче, щоб я знайшла Ніко.

Персі глянув на ранкову зорю з надією побачити, як сходить з неба воєнний корабель. Але поки що нічого не було видно.

— Ми знайдемо твого брата, — пообіцяв Персі. — Коли корабель прибуде, ми одразу відпливемо до Рима.

Хейзел і Френк обмінялись стурбованими поглядами, наче вже обговорювали це.

— Персі... — промовив Френк. — Якщо ти хочеш, щоб ми пішли з тобою, — ми готові; Але ти впевнений? Тобто... ми знаємо, що в тебе є багато друзів в іншому таборі. І ти можеш узяти будь-кого тут. Якщо ми не належимо до сімох...

— Ви що жартуєте? Гадаєте, я залишу свою команду? Після того як ми пережили чай з пшеничними паростками Вовночки і ховалися від людожерів під сідницями велетня в Алясці? Ви знущаєтесь з мене!

Напруження між ними зникло. Усі троє розсміялись, можливо, навіть занадто голосно, але приємно було бути живими, грітись під сонячними променями і не хвилюватись через появу лиховісних облич у тінях пагорбів. Принаймні хоча б на мить.

Хейзел глибоко вдихнула.

— Пророцтво Елли... про дитя мудрості, і знак Афіни, який пропалить Рим... ти знаєш про що йдеться?

Персі пригадав сон. Юнона застерегла його, що в Аннабет попереду важке завдання і що та стане причиною його бід. Він не вірив у це, але... це його тривожило.

— Не зовсім, — зізнався він. — Гадаю, це не повне пророцтво. Можливо, Елла пригадає решту.

Френк сунув книгу в кишеню.

— Треба взяти її із собою... ну, для її ж безпеки. Якщо Октавіан дізнається, що Елла запам’ятала Сивілині книги...

Персі здригнувся. Октавіан використовував пророцтва, як спосіб зберегти владу над табором. І тепер, коли Персі забрав його можливість стати претором, Октавіан шукатиме інші шляхи чинити вплив. Якщо він отримає Еллу...

— Ти маєш рацію, — промовив Персі. — Ми повинні захистити її. От тільки не певен, що ми зможемо переконати Еллу...

— Персі!