Читати книгу - "Хрещений батько"

Побачивши, що ними опанувала належна поважна уважність, Майкл наказав:

– Приведіть цього чоловіка до мене.

Вони вже не вагалися. Почепили на плечі свої лупари й пішли в темнувате прохолодне кафе. Кількома секундами пізніше з’явилися знову, між ними йшов власник кафе. Коротун зовсім не здавався переляканим, проте його гнів був уже дещо стриманіший. Майкл, відкинувшись на стільці, якусь мить уважно вивчав цього чоловіка. А потім сказав заспокійливо:

– Я розумію, що балачками про твою доньку я образив тебе. Отже, вибач мені. Я чужинець у цій країні і не знаю як слід ваших звичаїв. Але повір, я не мав на увазі виказати неповагу тобі чи їй.

Пастухи-охоронці були вражені. Майкл ніколи не розмовляв із ними таким тоном. Тепер він говорив владним голосом, хоча й висловлював вибачення. Власник кафе зітнув плечима і ще більше нашорошився, оскільки побачив, що розмовляє не із сільським хлопцем.

– Хто ти й чого тобі треба від моєї доньки?

Не вагаючись ані хвилини, Майкл відповів:

– Я американець, на Сицилії ховаюся від американської поліції. Мене звуть Майкл. Ти можеш повідомити про це поліцію й заробиш собі ціле багатство, але тоді твоя донька замість того, щоб знайти собі чоловіка, втратить батька. У всякому разі я хочу побачитися з твоєю донькою. З твого дозволу й під наглядом твоєї родини. З дотриманням усіх правил і звичаїв. З усією пристойністю. Я порядна людина й не збираюся збезчестити твою доньку. Хочу зустрітися з нею, поговорити і тоді, якщо це відповідатиме нашим обопільним побажанням, одружитися з нею. Якщо ні – ти більше ніколи мене не побачиш. Зрештою, я їй можу видатися несимпатичним, а з цим нічого не вдієш. Але коли настане відповідний момент, я розповім тобі про себе все, що повинен знати батько дружини.

Усі троє дивилися на нього з подивом. Фабріціо благоговійно прошепотів: «Та це ж справжнісінька громовиця». Здається, вперше власник кафе уже не був такий впевнений чи такий обурений, як перед тим, він взагалі не знав, чи варто гніватися. Нарешті запитав:

– Чи ти друг наших друзів?

Оскільки пересічний сицилієць ніколи не вимовить вголос слово «мафія», це було найбільше, що міг собі дозволити власник кафе, запитуючи у Майкла, чи він є членом мафії. Зазвичай саме так і питали, але ніколи в людини, якою не цікавилися.

– Ні, – відповів Майкл, – я чужинець у цій країні.

Власник кафе ще раз зиркнув на його покалічену щоку, на цибаті ноги, які нечасто спостерігають на Сицилії. Він подивився на обох пастухів, що носили свої лупари у всіх на виду, не криючись, нікого не побоюючись, пригадав, як вони прийшли в кафе й повідомили, що їхній падроне хоче переговорити з ним. Власник гаркнув тоді їм: «Хай краще той байстрюк забирається з тераси!» – але один із пастухів порадив йому:

– Повір мені, буде краще, якщо ти вийдеш і сам з ним поговориш.

І щось-таки змусило його вийти. А тепер щось підказало йому: було б краще виказати цьому незнайомцеві деяку гостинність. Він мовив:

– Приходь у неділю пополудні. Мене звуть Вітеллі, а мій будинок стоїть он там на горі, над селом. Але приходь сюди в кафе, а я вже приведу тебе додому.

Фабріціо рипнувся щось сказати, але Майкл так зиркнув на нього, що у пастуха відразу язик присох до зубів. Це також не залишилося поза увагою Вітеллі. Отже, коли Майкл встав і простягнув йому руку, власник кафе потис її й посміхнувся. Він ще наведе довідки і якщо отримає невтішні відомості, то завжди зможе зустріти Майкла зі своїми синами, котрі також розуміються на рушницях. У власника кафе теж були зв’язки з «друзями друзів». Але щось підказувало йому, що це один із тих несподіваних щасливих подарунків долі, у які вірить кожний сицилієць, щось підказувало йому, що врода його дочки принесе щастя, а її сімейству достаток. І це непогано. Бо місцеві хлопці уже починають увиватися навколо неї, а чужинець із покаліченим обличчям може їх відлякати. Вітеллі, показуючи свою добру волю, дав незнайомцям на дорогу пляшку свого найкращого і найхолоднішого вина. Він помітив, що рахунок оплатив один із пастухів. Це справило на нього ще більше враження, бо доводило, що Майкл справді повелівав людьми, котрі його супроводжували.

Майкл втратив бажання до пішої прогулянки. Вони знайшли гараж, найняли машину з водієм, і той доправив їх до Корлеоне, а десь перед вечерею пастухи, очевидно, вже оповістили доктора Таца про те, що трапилося. Бо цього вечора в саду доктор Таца повідомив дону Томмазіно:

– Сьогодні нашого друга оперіщила громовиця.

Здається, новина не вразила дона Томмазіно. Він пробуркотів:

– Я б хотів, щоб блискавиця оперіщила декого з молодиків у Палермо, може б, тоді вони дали мені спокій.

Він мав на увазі новочасних ватажків мафії з великих міст, таких як Палермо, котрі кидали виклик могутності старої гвардії, до якої він належав. Майкл сказав Томмазіно:

– Я хотів би, щоб ти наказав пастухам залишити мене самого цієї неділі. Я збираюся поїхати на обід до батьків дівчини й не хотів би, щоб вони тинялися поруч.

Дон Томмазіно несхвально схитнув головою.

– Я відповідаю за тебе перед твоїм батьком, отож не звертайся до мене з таким проханням. Крім того, я чув, що ти вже і про одруження говорив. Я не можу допустити цього, поки не повідомлю про це твого батька.

Майкл Корлеоне говорив обережно, зважуючи на те, що він, зрештою, був поважною людиною.

– Доне Томмазіно, ти знаєш мого батька. Він стає глухий і не чує, коли хтось говорить йому «ні». І він не відступиться, поки йому не скажуть «так». І, незважаючи на це, від мене йому доводилося багато разів чути «ні». Я розумію твої проблеми з охоронцями і не хочу створювати для тебе неприємностей – хай будуть при мені в неділю, але якщо я вирішу одружитися, то одружуся. Звісно, якщо я не даю своєму батькові права втручатися в моє особисте життя, то було б образою для нього, якби я надав таке право тобі.

– Що ж, – зітхнув капо-мафіозі, – тоді доведеться тебе женити. Я знаю твою громовицю. Вона гарна дівчина з поважної родини. Якщо ти збезчестиш їх, то її батько зробить все, щоб тебе вбити, і тобі доведеться пролити кров. Я дуже добре знаю цю родину і не можу допустити, щоб таке сталося.

– А може, я їй не сподобаюся, – відповів Майкл, – вона ще молоденька й скаже, що я