Читати книгу - "Академія Мірравель. Проти вітру, Анна Потій"

— Тобто ти міг би зайнятися цим і раніше, але через мене продовжував працювати у бібліотеці? — я посміхнулася.

— Так. Ти ж знаєш, що стосунки між викладачем та студенткою не схвалюються і навіть бабуся не закриватиме на це очі. Вона в питаннях правил принципова і нікому не робить поблажок.

— Ну, викладач — це краще за бібліотекаря. А за які предмети ти візьмешся?

— Думаю, зможу викладати бойову магію, бабусі буде краще, якщо в неї буде допомога у цій справі. Може, захист від темної магії викладатиму, якщо архімаг Кадвалар надумає піти. Це буде хорошим варіантом.

Я замислилась.

— Думаю, це тобі підійде. Ти добре пояснюєш і вмієш знаходити підхід до людей.

— От і я так думаю, — Дем усміхнувся.

Ми допили гарячий шоколад, і я відчула, як на душі стало тепліше. Мені було приємно знати, що Дем не збирається стояти на місці, і я підтримувала його вибір так само, як і він підтримував мене. 

Канікули принесли довгоочікуваний перепочинок від навчання, і я нарешті змогла зустрітися з Нідою. Ми сиділи у неї вдома, зручно вмостившись у кріслах біля каміна, і пили вино з келихів.

— Нарешті відпочинок, — зітхнула я, прикриваючи очі.

— Нарешті! — Ніда дивилася на мене невдоволено. — Ти зовсім замучила себе, подруго. Не можна так.

Поруч із нами як завжди крутився Нейд — вихор енергії, який примудрявся бути всюди одночасно. Він завжди нас діставав, але я вже звикла.

— Ану марш до своєї кімнати, — сказала Ніда, коли він спробував вихопити в неї келих.

— Нудно там! — поскаржився він.

— Нічого, розберешся, — відмахнулась вона.

Він невдоволено пирхнув, але все ж таки втік.

— І як ти його терпиш? — я посміхнулася.

— А куди ж мені подітися? — Ніда закотила очі.

Ми замовкли, насолоджуючись теплом вогню в каміні і приємним смаком вина, але я не могла перестати думати про те, що мене найбільше турбувало.

— Знаєш, я все ще маю сумніви щодо темних магів, — зізналася я, дивлячись на танець вогню в каміні.

— Я теж, — Ніда розуміюче кивнула. — Надто вже підозріло швидко все сталося.

Я зітхнула, погоджуючись із нею.

— Після закінчення академії Дем, напевно, захоче дітей. Адже йому влітку 28 буде. Але я не впевнена, що зараз підходящий час для цього. Та й взагалі… я не впевнена, що хочу дітей у найближчі кілька років.

— Це нормально, — Ніда підтримала мене. — Якщо ти не готова, то не варто поспішати. Тим більше, ти маєш рацію — не факт, що буде безпечно. Може, темні за рік повернуться.

Я кивнула і, повагавшись, запитала:

— А ти не шкодуєш? Ну… що вирішила перервати вагітність?

— Ні краплі, — Ніда впевнено похитала головою. — Це було правильне рішення. Я не впоралася б — і не хотіла.

Я уважно подивилася на неї, але в її очах не було жодного сумніву. Я почувала себе дивно. З одного боку, я розуміла її та поважала її вибір, але з іншого — знала, що я б так не змогла вчинити.

— Головне, що ти впевнена, — нарешті сказала я.

— Саме так, — усміхнулася Ніда і підняла келих. — Давай вип'ємо за те, що у нас є вибір.

Я посміхнулася і цокнулася з нею. Все ж у багатьох речах наші думки з Нідою збігалися.

— Слухай, ти не повинна піддаватися тиску Дема, якщо не хочеш дітей прямо зараз, — Ніда відставила келих і серйозно подивилася на мене. — Це твоє життя, і тобі вирішувати, коли й чого ти хочеш. Тим більше, у тебе талант до зіллєваріння. Ти можеш досягти успіху в цій справі, а якщо відразу кинешся в сімейне життя, то занапастиш кар'єру.

Я зітхнула. Ніда безперечно мала рацію, але Дем не стане чекати вічно. Ми або посваримося через дітей, або одному з нас доведеться відмовитися від того, що йому важливо.

— Я знаю. Він на мене не тисне, але… я бачу, що хоче цього. І я боюся, що колись він просто втомиться чекати.

— Якщо він кохає тебе, він зачекає, — Ніда знизала плечима.

Я трохи помовчала, обмірковуючи її слова, а потім вирішила змінити тему.

— Гаразд, годі про це. Давай краще поговоримо про роботу.

— Давай, — Ніда усміхнулася. — Розповідай про свої успіхи.

— У мене все чудово, — мені справді було що розповісти Ніді. — Після того, як я отримала ліцензію, архімагеса Марева допомогла мені вийти на аптекарів, а тепер ще й лікарня співпрацює зі мною. Дем домовився зі своєю колишньою, щоб вона давала мені замовлення, — при згадці колишньої Дема Ніда демонстративно закотила очі, але втрималася від уїдливих коментарів. — У мене замовлень стільки, що я ледве встигаю варити зілля. На відпочинок часу зовсім не залишається.

— Але ж це круто! — Ніда щиро раділа моїм успіхам. — Ти вже практично самостійний майстер. Погано, що з відпочинком не складається, але після закінчення академії тобі буде легше.

— Так, але я сильно втомлююся. Іноді хочеться просто лягти і нічого не робити.

— Співчуваю, — зітхнула вона. — А в мене все навпаки. У відділі міського захисту зараз робити взагалі нема чого. Темні маги пішли, а значить, роботи майже немає, так, дрібні порушення хіба що.

— Але ж ти бойовий маг. Хіба вас не задіюють ні в яких завданнях? Злочинців без темних магів завжди вистачало.

Мені завжди здавалося, що у відділі міського захисту багато роботи. Тато жодного разу не казав, що йому там робити нічого, навіть у спокійний час було повно роботи і він затримувався допізна.

— Майже ні. Мене, як новеньку, взагалі нікуди не беруть, — Ніда пирхнула. — Майже вся моя робота паперова. Борюся з папірцями, так би мовити. А якщо вже мене й задіюють, то тільки коли потрібно багато людей, але нічого серйозного. А справжні завдання це для старших бойових магів.

— Ну, ти нещодавно там. Може просто треба набратися досвіду?

— Та я знаю, що треба… — Ніда покрутила в руках порожній келих і налила собі ще вина. — Але мені так прикро. Я не за цим туди йшла. Мені нудно, Кетто! Мені не дають себе показати!