Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » 100 чарівних казок світу 📚 - Українською

Читати книгу - "100 чарівних казок світу"

615
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "100 чарівних казок світу" автора Афанасій Фрезер. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 110 111 112 ... 157
Перейти на сторінку:
назад. І за це я тобі відкрию таємницю, як зробити всіх щасливими. І хоча ти ще дуже маленький хлопчик, але ти зрозумієш, бо в тебе добре серце.

А що саме цього хотів хлопчик, бо така вже була сила чарівної книжки, то він і сказав феї:

– Люба феє! Я дуже хочу, аби всі, всі були так само щасливі, як я: і мама, і тато, і той стельмах, який сьогодні приходив найматися на працю, і та старенька, яка, пам'ятаєш, ішла і плакала тому, що їй нічого їсти, і той хлопчик, який просив у мене милостині… всі, всі, добра феє!

– А коли б для того, аби всі були щасливі, тобі довелося б умерти?… Хочеш знати таємницю?

– Хочу!

– Тоді ходімо!

І прекрасна фея простягла хлопчикові руку, і вони пішли.

Вони вийшли на вулицю і довго йшли. Коли місто залишилося позаду, фея показала йому вгору, і хоча було темно, але там, на вершечку гори, високо-високо, яскраво горіли вікна чарівного замку.

Фея нахилилась до хлопчика і сказала:

– Ось що треба зробити, аби всі були щасливі. Там, у цьому замку, спить зачарована царівна. Аби всі були щасливі, треба її розбудити. Але це не так легко: сон царівни стереже злий чарівник. Ти бачиш перед нами ту велику дорогу, освітлену вогнями, що йде просто в гору? Бачиш, скільки йде цією дорогою дітей? Багато хто з них іде туди, в замок, щоб розбудити царівну, але ніхто не розбудить! Це чарівна дорога: у міру того як вони підіймаються в гору, їхні серця кам'яніють, і, коли вони приходять нагору зі своїми кам'яними серцями, вони забувають, навіщо прийшли, і злий чарівник голосно сміється і кидає їх у вигляді каменів он у той темний бік, звідки чути ці крики, плач і стогони.

– Це хто кричить?

– Ті, які ходять у темряві і в багні. Вони кричать, бо їм страшно і нудно в темряві, кричать, бо вони в багні, бо хочуть їсти, кричать, бо сподіваються, що прокинеться царівна і почує їхні голодні крики. Злий чарівник сміється і кидає їм замість хліба кам'яних людей, які, падаючи, убивають їх, а вони, не бачачи в темряві нічого, думають, що це каміння летить на них з неба чи хтось з-поміж них-таки кидає його, і тоді вони вбивають один одного.

– А навіщо чарівник так робить?

– Він повинен їх мучити, тому що тільки цим темним місцем і можна вийти на дорогу, що веде до замку, на дорогу, над якою вже не владна сила чарівника. Але про це ніхто не знає, і поки там і темно, і брудно, і страшно – всі хочуть потрапити на ту освітлену, але зачаровану дорогу. Якою хочеш іти дорогою? Чи тією, де темно й брудно і немає таких розкішно вбраних і веселих дітей, які йдуть цією великою просто в гору дорогою?

– Цією, – хлопчик показав у темний і брудний бік.

– Ти не боїшся? Там злі діти, вони ходять у темряві туди й сюди і, не знаючи дороги, кричать і вбивають одне одного; там може вбити тебе камінь чарівника. Підеш?

– Так.

– Ходімо.

Вони пішли, і хлопчик побачив навколо себе страшні обличчя злих дітей.

– Діти! Йдіть за мною! Я знаю дорогу!

– Де, де?

– Сюди, сюди, йдіть за мною!

– Але хіба є інша дорога, крім тієї, якою йдуть ті щасливі діти?

– О, ні, тією дорогою не йдіть. За мною йдіть!

– Але ти, як і ми, йдеш без дороги?

– Ні, тут є дорога… Ідіть… зі мною фея.

– Е, дурний ти хлопчисько, ми втомилися, і ми хочемо їсти… У тебе є хліб?

– У мене є книжка щастя.

– О, та він геть дурний… затопчімо його в багно з його дурною книжкою!

– Хочеш, полетимо звідси? – нахилилася до хлопчика фея.

– Ні, не хочу… Вони затопчуть мене, але ж книжка залишиться тут… Це добре, люба феє, і ти того, хто підніме її, поведеш далі, чи не так?

Хлопчик не чув, що йому відповіла фея: злі діти вже кинулися на нього… Вони думали, що затоптали і хлопчика, і його книжку. Але книжку знайшли інші й пішли далі, а коли всі розійшлися, фея підняла хлопчика з багна, обмила його й віднесла в замок до царівни.

Він не помер, він спить там у замку поруч із царівною, і йому сняться гарні сни. Добра фея розповідає їх йому, коли прилітає з брудної і темної дороги, якою хоч тихо, а всі йдуть і несуть книжку щастя до зачарованого замку.

І коли принесуть нарешті книжку – прокинуться царівна і хлопчик, загине злий чарівник, а з ним зникне і морок, – і побачать тоді люди, що для всіх є щастя на землі.

Нові звуки

Йому багато дано!..

Він народився, ріс у пишному замку, оточеному чудовими садами. Він князівський син, багатий, молодий, сильний, вродливий. А до того ж він обдарований незвичайним талантом: він скрипаль. Ще в ранньому віці, ледве тримаючи маленькою ручкою смичок, він видобував із скрипки дивовижні звуки. Батьки, упадаючи всією душею коло нього, щиро піклувалися про хлопчика. Він ріс, як ніжна квітка в теплиці: ні бурі, ні грози, ні негоди.

Нарешті!

Він виріс. Він знаменитий. Яке щастя! Він – гордість усього свого князівського роду. Вельможі в захваті від його виконання. Знатні жінки одна з поперед одної хочуть упасти йому у вічі. Марно! Він гордий, неприступний і безтурботний. Та ось у серце його вкралось кохання. Як ніжний напій, воно зігрівало, веселило і запаморочувало голову. Довго мовчки милувався він красунею. Врешті, не витерпів. Освідчився і… був знехтуваний. Ким знехтуваний? Бідною дівчиною, квіткаркою, котра коли-не-коли заходила в замок.

Хлопець на всі ласки, на всі запевнення, що безмежно кохає її, діставав одну відповідь:

– Обманиш!

– Що це означає?!

– Ти не розумієш, що означає обман?

– Ні!

Дівчина недовірливо похитала головою. Він справді не розумів. Народжений у багатстві, він змалечку нікого і нічого не потребував.

Його ніколи не пригнічували, не залякували. Йому не доводилося бути в такому становищі, коли можливий обман. Йому було чуже це почуття, була чужа і назва цього почуття.

Нарешті, щоб полонити серце молодої красуні, він схопив свою скрипку. Він наперед уже святкував перемогу: його гра не раз кидала в захват найдобірнішу публіку. Він заграв. Ллються чарівні звуки! М'які, немов теплі повітряні хвилі, вони пестять, голублять, заспокоюють. Він закінчив грати. Дівчина мовчала. Він був уражений. Він чекав захоплення, радості. А тут… тихо як у домовині. Він був

1 ... 110 111 112 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «100 чарівних казок світу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "100 чарівних казок світу"