Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Меч і хрест 📚 - Українською

Читати книгу - "Меч і хрест"

516
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Меч і хрест" автора Лада Лузіна. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 110 111 112 ... 151
Перейти на сторінку:
саму себе й потонула там. – Ця машина у вас під будинком. Я на ній приїхав…

– Це твоя машина? – невпевнено спохмурніла Дарина.

– Це машина мого батька. Митя – мій брат. Дмитро Красавицький.

– Ось тобі й К. Д.! – приголомшено ахнула Чуб. – Співчуваю! Чесно! – несподівано перейнялася вона людськими почуттями до нього: тепер, коли його присутність більше не загрожувала Марійці розчаруванням, а їй жахливим викриттям у чаклунстві, Дарині стало щиро жаль красеня. – Позашлюбний? І батько нічого не говорив, так? Боже, жах який – дізнатися про себе таке! Уявити тільки, я зараз з’ясовую, що в мене є божевільна сестра…

– Виходить, – жахнулася одночасно з нею Марійка, – для того щоб виправдатися, тобі треба звинуватити рідного брата?! А що ж твій батько? Він такого не витримає!

– Я нікого не збираюся звинувачувати, – ледве чутно мовив Мир. – Я піду в міліцію. Я скажу, що це я.

– Дурень, – кинулася захищати його від нього самого Дарина. – Твоєму братові нічого не буде! Він же божевільний! Переведуть на жорсткіший режим. І правильно зроблять! Коли б не цей ваш схибнутий лікар, що дозволяв йому все на світі. Пустив маніяка в город!

– Він і прийняв нас тому, що думав: це прийшов твій батько! Ото він злякався, побачивши тебе. Він же знав, що ти не знаєш про брата, – загальмувала на попередній темі Ковальова.

– Треба негайно повідомити слідчого! – рішуче резюмувала Чуб. – Доки він нікого ще не вбив. Адже скарб, як з’ясувалося, досі там.

– Скарб…. – Мир сумно зітхнув, немовби кажучи «це пусте», але сказав незрозуміло: – Будь проклята ця любов! Щоб любити, треба бути сильним – слабкий на любов не здатний! А я – сильний. Принаймні я сильний…

– Про що це ти? – насторожилася Дарина, вже здогадуючись, у чому таїться проклята каверза.

– Якщо я скажу, що це Митя, Марійка мені не пробачить, – виправдав він її гірші підозри. – Він же сподобався їй. Я бачив. Вона його захищала…

Дарина різко схопила Марійку за руку і поглянула на її годинник. 17.40. Присуха набула фатальних форм!

– А може, це справді не він? – негайно виправдала гірші підозри Мира Марійка. – Може, це сам «дядько Киря»! Якщо він відданий хворому, – спішно залепетала вона, – то уявляєте, як відданий йому Митя? Добрий лікар у нього – все світло у віконці! Що той скаже, те він і зробить. А розкриється – Снуровський умиє руки і скаже: що ви хочете, він же божевільний. Він використовував його наосліп. Підіслав до Рити… Чи ні. Він сам убив Риту й Миколу Петровича! Знаючи: в разі провалу він просто зверне все на пацієнта!

– Ти ж кажеш, він його страшенно любить! – обурено заперечила Чуб.

– Ну і що? Що Миті загрожує? – розгарячилася Марійка Ковальова в пориві почуттів до васильковоокого Василькова, видавши на-гора цілком струнку версію. – Увесь його «жорсткий режим» буде під м’яким контролем того ж дядька! Він спеціально напхав його інформацією. А раз напихав, значить, знав: і про скарб, і про гетьмана. Він цікавиться історією! Він сам – божевільний! Психіатри часто божеволіють. Божевілля заразливе – це науково доведений факт! А Снуровський – фанат божевілля! Він вважає, що божевільні – обрані! Бо вони бачать і відчувають те, чого не осягають нормальні люди.

– Він не К. Д.! – осадила її поглядом Чуб.

– Ти що, і справді думаєш, що листи писав нам Митя? – зневажливо поцікавилася Марійка. – У нього є червона вітрівка? – вимогливо спитала вона у Мира.

– Ні.

– А в лікаря?

– Сестра не знає.

– Ось!

Дарина з силою смикнула сперечальницю за руку:

– Ну що – ось? Лікар, хворий – яка різниця?! Нехай заарештують обох. Головне, швидко скажи цьому ідіотові, що ти пробачиш, і нехай їде в прокуратуру!

– Але якщо Митя не винен, а його заарештують, битимуть, – зажурилася захисниця ясноокого божевільного, – а заарештований лікар уже не зможе йому допомогти. Краще не поспішати, а вирушити туди вночі учотирьох…

– Щоб нас усіх прирізали? – очманіла Земплепотрясна. – Тобі одногрупниці мало? Друга татового мало? Мало того, що третьою має бути Києвиця? Так ми ще самі на забій попремося? Бери – не хочу! Ось тобі три дурки на вибір!

І самі! І самі! Як ті двоє – «по волі їх»! Випадково! Тільки вони не знали, а ми ж бо знаємо, чим ця випадковість закінчиться!

– Не про-ба-чить, – сказав Мир по складах, немов підписував собі смертний вирок.

– Два дурні! – завищала, як різана, Чуб. – Павловка вдома! Не хочете – я сама в міліцію піду… Зараз же!

– Ні! – Мир раптом стрімко ожив і підскочив до Дарини, міцно зчепивши їй руки ззаду сильним замком своїх долонь. – Буде так, як вона скаже. Як скаже, так і буде.

«І кожне його слово стає для тебе більшим і значнішим, ніж усі слова Христа», – згадала Марійка і злякалася цієї надмірної влади.

«А я ж його навіть не люблю!» – жахнулася вона.

– Дурень! – розлючено заволала Дарина, намагаючись вивільнитися з переконаних рук Мира. – Гадаєш, вона тебе любить? Вона іншого любить! Скажи йому! Хоч це ти сказати йому можеш?!

– Неправда! – Мир стиснув її так сильно, що Чуб скрикнула від болю. – Якщо потрібно, вона помре заради мене. А я заради неї!

– Помру, – чесно підтвердила Марійка, і справді готова негайно померти в покарання за те, що вона його розлюбила.

– Боляче ж! – заплакала Дарина. І трохи не впала, оскільки руки Мира з криком розпалися.

Засичавши, як батарея, що прорвалася, з верхнього майданчика спіральних сходів на голову Мира стрибнула важка Ізида Пуфик і полетіла на підлогу, відштовхнувшись од його лоба і маківки чотирма пазуристими лапами.

Мир відсахнувся, затуляючи роздертий лоб. Ізида по-звірячому захрипіла, згорбивши спину:

– Іщ-щ-ще з-з-за-ч-ч-е-пиш-ш-ш маму!!!

– Знаєте що? Що я вам скажу? – з надривом закричала «котяча мама». – Уся ваша

1 ... 110 111 112 ... 151
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Меч і хрест», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Меч і хрест"