Читати книгу - "Сад кісток, Володимир Пірогов"

Тепер майбутнє належить нашим онукам. Ви писали, що ваш онук Самюель уже проявляє помітну схильність до науки. Ви маєте бути задоволені, бо ви краще, ніж будь-хто, знаєте, що не існує більш шляхетної професії, ніж лікар. Я дуже сподіваюся, що юний Самюель піде за покликом і продовжить традицію своїх напрочуд талановитих предків. Тих, хто, рятуючи життя, досяг власного безсмертя у поколіннях, які вони зберегли. У нащадках, які народилися, незважаючи ні на що. Лікувати — означає залишити свій слід у майбутньому.

Отже, люба Маргарет, я завершую свого останнього листа, благословляючи вашого онука. Це найвище благо, якого я можу побажати йому, як і будь-кому іншому.

Можливість стати лікарем.

Ваш відданий О. В. Г.

ПРИМІТКА АВТОРКИ

У березні 1833 року Олівер Венделл Голмс покинув Бостон і кораблем вирушив до Франції. Там він провів наступні два роки, завершуючи свою медичну освіту. У прославленій Школі Медицини у Парижі молодий Голмс мав доступ до необмеженої кількості анатомічних екземплярів. Він навчався у найкращих у світі медичних та наукових умів. Відтак повернувся до Бостона набагато більш кваліфікованим лікарем, ніж більшість його американських колег.

У 1843 році у Бостонському товаристві медичного розвитку він виступив з доповіддю під назвою «Контагіозність післяпологової лихоманки». У ній він доводив те, що стало його найбільшим внеском в американську медицину. Він представив нову практику, яка зараз здається очевидною, але в часи Голмса була радикально новою ідеєю. Було врятовано неймовірну кількість життів, вдалося запобігти великому горю завдяки його простій, але тоді революційній пропозиції: лікарі просто мають мити свої руки.