Читати книгу - "Бентежна кров, Джоан Роулінг"

Повернувшись на Ліверпуль-роуд, Вайолет Купер відзначила, що з підвалу більше не тхне, і вирішила, що каналізацію полагодили.

Домовласниця і пожилець знову почали проводити вечори разом, випивали, співали під платівки. Є підстави думати, що в цей період Крід міг підсипати Купер ліки. Вона пригадує, що після вечірнього келишка з Крідом часто спала так міцно, що вранці не могла прокинутися.

Близько чотирьох місяців могила Райтман лишалася невідомою, аж поки її не виявив перехожий, що гуляв із собакою; тер’єр викопав із землі стегнову кістку. Розпад тканин і відсутність голови й рук зробили впізнання практично неможливим, надто зважаючи на складність порівняння зразків тканин за таких обставин. Тільки після арешту Кріда, коли під підлогою в його вітальні було знайдено білизну й колготи Райтман, а також каблучку з опалом, яку впізнали родичі, детективи змогли додати смерть Райтман до переліку обвинувачень проти нього.

Молодша сестра Ґейл ніколи не полишала надїї на те, що Ґейл жива.

— Я не вірила, поки на власні очі не побачила каблучку. Поки цього не сталося, я щиро думала, що то якась помилка. Повсякчас казала мамі й татові, що вона повернеться. Я не вірила, що на світі існує таке зло і що моя сестра могла його зустріти. Він — не людина. Він грався з нами — з рідними — під час судового процесу. Щоранку усміхався нам, махав. Дивився на батьків, братів, на всіх щоразу, коли говорили про їхню убиту родичку. А тоді, коли його засудили, видавав щось потроху, і ми мусили жити з цим роками — чути, що казала Ґейл, як вона просилася. Якби я могла, я б його вбила власноруч, але я не здатна завдати йому таких страждань, яких він завдав Ґейл. Він не має людських почуттів. Лишається тільки...

В коридорі щось так оглушливо грюкнуло, аж Робін підскочила. Вода пльопнула через край ванни на підлогу.

— Це я! — незвично весело гукнув Макс, а тоді Робін почула, як він вітається з Вольфгангом.— Привіт, мій хороший, привіт, привіт...

— Агов,— гукнула Робін.— Я його вже виводила!

— Дякую дуже! — озвався Макс.— Виходь, будемо святкувати!

Робін почула, як він піднімається сходами. Витягнувши пробку, вона сиділа у ванній, поки збігала вода. Хрумка піна липла до неї, поки Робін дочитувала розділ.

...Лишається тільки молитися, щоб пекло справді існувало.

У 1976році Крід сказав тюремному психіатру Ричардові Мерридану, що потому як знайшли тіло Ґейл Райтман, він хотів «зачаїтися». Крід зізнався Мерридану, що відчував водночас і бажання здобути недобру славу, і страх спійматися.

— Мені приємно було читати про Різника в газетах. Я закопав її в Еппінг-Форесті разом з іншими, бо хотів, щоб люди знали: їх усіх прикінчила одна людина, хоч я і розумів, що ризикую, не міняючи сценарій. І після того, коли Вай бачила мене з нею і заходила до квартири, поки вона була там, я подумав, що краще зачаїтися і поки що брати повій.

Але рішення «брати повій» усього за кілька місяців приведе Кріда так близько до піймання, як він ще не був.

На цьому розділ закінчувався. Робін вилізла з ванни, витерла воду з підлоги, вдягнула піжаму й халат, а тоді пішла нагору, де Макс сидів перед телевізором з блаженним виглядом. Вольфганг заразився від господаря чудовим настроєм: пес привітав Робін так, ніби вона повернулася з довгої подорожі, і заходився злизувати олію для ванни з її литок, поки вона не попросила його відчепитися.

— Я маю роботу,— повідомив Макс Робін, приглушивши телевізор. Перед ним на журнальному столику стояли два келихи і пляшка шампанського.— Роль другого плану в новій драмі від «Бі-Бі-Сі». Пригощайся.

— Максе, це фантастика! — щиро зраділа за нього Робін.

— Так,— широко всміхнувся він.— Слухай, а твого Страйка вийде запросити на вечерю? Я граю ветерана. Було б корисно поспілкуватися зі справжнім екс-військовим.

— Гадаю, він буде не проти,— відповіла Робін, сподіваючись, що не помиляється. Страйк і Макс не були знайомі. Вона прийняла келих, сіла й у вітальному тості підняла його.— Вітаю!

— Дяка,— відповів Макс, дзенькнувши своїм келихом об її.— Якщо Страйк прийде, готую я. Було б справді дуже добре. Треба мені більше спілкуватися з людьми, бо вже перетворююся на отих персонажів з новин, які, знаєш, усе тримали в собі.

— А я буду тупою сусідкою,— підхопила Робін, думаючи про Вай Купер,— яка думала, що ти такий милий, і ніколи не питала, нащо це ти відриваєш і прибиваєш назад мостини у вітальні.

Макс засміявся.

— І тебе винуватитимуть навіть більше за мене,— сказав він,— бо так завжди буває. Жінка, яка не розуміла... але ж справді дехто... як звали того типа з Америки, який просив жінку обов’язково дзвонити, перш ніж заходити до нього в гараж?

— Джеррі Брудос,— підказала Робін. Про Брудоса згадував автор «Демона з Райського парку». Як і Крід, Брудос одягнув жіночий одяг, коли викрадав одну зі своїх жертв.

— Слід вертатися до соціального життя,— заявив Макс, що під впливом алкоголю і доброї новини став балакучим, яким Робін його ще не бачила.— Відколи Метью пішов, я ніби в пеклі перебував. Навіть думав, що треба замкнути будинок і переїхати.

Мабуть, у Робін на обличчі відбилася легка паніка, бо Макс додав:

— Та не бійся, я нічого такого не зроблю. Але я справді мало не вмер тут. Я ж купив будинок тільки заради нього, бо він казав: «Треба вкладатися в нерухомість, з нею завжди виграєш».

Він наче хотів додати щось ще, але вирішив не говорити.

— Максе, я в тебе хочу дещо попросити,— мовила Робін,— але якщо ти будеш проти, це нічого. Мій молодший брат з дівчиною шукає, де зупинитися в Лондоні чотирнадцятого-п’ятнадцятого лютого, на вихідні. А якщо ти...

— Та ну,— відповів Макс.— Вони можуть