Читати книгу - "Білі зуби"

— Доповісти вам, — закінчила Ніна, закотивши очі. — Просочитися в стан ворога. Та нещасна сім’я — вони просто не знають, з ким мають справу, чи не так? За ними спостерігають, а вони навіть про це не здогадуються. Це як чортові «Тридцять дев’ять кроків».

— Соромітнице: так чи ні?

Ніна застогнала.

— Так, тіточко. Так, якщо вже так треба.

— Дуже вдячна, — сказала Алсана, допиваючи чай.

Не те, щоб Джойс ненавиділа гомосексуалістів. Їй подобалися геї. І вона їм подобалася. Вона навіть мимоволі зібрала навколо себе маленький гурток геїв, групку чоловіків, що сприймали її як гібрид Барбари Стрейзанд, Бетт Дейвім і Джоан Баез і раз на місяць збирались, щоб зготувати їй вечерю і позахоплюватись її смаком одягатися. Тож Джойс не могла бути гомофобною. Але гомосексуальні жінки… якось Джойс невпевнено почувалася щодо лесбійок. Не те, щоб вона їх недолюблювала. Вона їх просто не розуміла. Джойс розуміла, як чоловіки могли любити чоловіків; вона сама присвятила своє життя любові до чоловіка, тож вона знала, як це. Але ідея жіночої любові до жінки була така далека її когнітивному сприйняттю світу, що вона цього просто не могла перетравити. Саму ідею. Вона її не вловлювала. Бачить Бог, вона намагалась. У сімдесятих вона сумлінно читала «Добро Самотності» і «Наше тіло таке, як воно є» (де був особливий розділ); нещодавно вона прочитала і подивилася «Не лише помаранчі — фрукти», але ніщо з того не допомогло. Це її не ображало. Просто вона не бачила в цьому сенсу. Тож коли Ніна заявилася на обід за руку з Максін, Джойс просто сиділа і заціпеніло витріщалася на них двох, поки вони їли першу страву (хліб з бобовою підливою). Вона сиділа як вкопана і мовчала цілих двадцять хвилин, поки Чалфени торочили свою одвічну балачку, крім частини, за яку відповідала Джойс. Це було так, ніби її загіпнотизували або закутали в густу хмару, і крізь туман вона чула шматки розмови, що велася без неї.

— Тож перше чалфенівске питання, як завжди: чим ви займаєтеся?

— Черевики. Я шию черевики.

— А. Гммм. Не те, щоб предмет для дотепної розмови, боюсь. А ви, чарівна панно?

— Я чарівна панна від лайдакування. Я ношу черевики, які вона робить.

— Ага. Значить, ви не вчитеся?

— Ні, я не переймалася універом. Це окей?

Ніна теж стала в оборону:

— І — щоб ви не напружувалися питати — я так само.

— Що ви, я й не думав вас засмутити…

— І не засмутили.

— Бо це не так уже мене й здивувало… Я знаю, що ви не найбільш академічна родина у світі.

Джойс бачила, що розмова пішла криво, але не могла заговорити, щоб хоч якось згладити її. У її горлянці сиділи чортики, і вона боялася відкрити рота хоч трішки, бо крізь щілину одразу вискочив би один із них. Маркус, який ніколи не помічав, що ображає когось, просяяв.

— Ви обидві — просто неймовірна спокуса для чоловіка.

— Так?

— О, лесбі завжди спокуса. І я певен, деякий пан мав би собі трохи надії, хоча ви, мабуть, надаєте перевагу красі над інтелектом, тож мені й сподіватися не варто.

— Ви виглядаєте аж надто впевненим щодо свого інтелекту, містере Чалфен.

— А хіба я не маю підстав? Я жахливо розумний, знаєте.

Джойс тільки продовжувала дивитися на них, думаючи: «Котра залежить від котрої? Котра привчила іншу? Котра ростить іншу? Котра запилює і котра вигодовує?»

— Ну, чудово мати за столом нових Ікболів, правда, Джош?

— Я Бегам, а не Ікбол, — сказала Ніна.

— Я ніяк не можу позбутися думки, — сказав Маркус, пропустивши її слова повз вуха, — що чоловік-Чалфен і жінка-Ікбол були б просто вибуховою сумішшю. Наче Фред і Джинджер. Ви б нам давали секс, а ми б вам розум чи щось. Га? Ви б тримали Чалфена в тонусі — ви ж такі гарячі, як Ікболи. Індійська пристрасть. Кумедна штука у вашій сім’ї: перше покоління — божевільні вар’яти, а у другого вже є голова на плечах.

— Гммм. Слухай: ніхто не називає мою сім’ю вар’ятами, окей? Навіть якщо вони вар’яти. Тільки я називатиму їх вар’ятами.

— Слухай, спробуй застосовувати мову доречно. Ти можеш сказати «ніхто не називає мою сім’ю вар’ятами», але це не зовсім правильно. Бо люди називають і будуть називати. У будь-якому випадку треба казати: «Я не хочу, щоб люди…» тощо. Це деталь, але ми розумітимемо одне одного краще, якщо не будемо надуживати термінами і сталими фразами.

А тоді, якраз коли Маркус поліз у духовку, щоб витягнути звідти страву на вечерю (курча в горщиках), рот Джойс відкрився сам по собі і, з абсолютно непояснюваних причин, з нього вийшло таке:

— Ви спите одна в одної на грудях замість подушок?

Нінина виделка, на півшляху до рота, завмерла просто навпроти кінчика її носа. Міллат вдавився огірком. Айрі боролася з нижньою щелепою, щоб повернути її в альянс із верхньою. Максін загиготіла.

Але Джойс і не збиралася червоніти. Вона походила від тих кровожерливих жінок, які продовжували йти крізь африканські болота, навіть коли чорношкірі носії кидали їхній багаж на землю і йшли геть, навіть коли білі чоловіки спиралися на свої рушниці та хитали головами. Вона була викувана з того заліза, що й жінки фронтиру, які, озброєні