Читати книгу - "Соло бунтівного полковника. Вершина"

— Тебе поранено?!

— Тихіше, — спокійно сказав Крук. — Мабуть, трішки зачепило. — Він поволі підвівся, почав знімати піджак, під яким виявився якийсь широкий матер’яний пояс. Хлопець розв’язав десь спереду на животі поворозки, і пояс упав на підлогу. Тепер Аня побачила невеличкий отвір на ньому.

— А ти знаєш, Ганно, це він мене врятував. Щоправда, здається, зіпсувалося все моє добро.

— Яке ще там добро, — сплеснула руками Аня. — Роздягайся, треба подивитися на рану, промити, залити спиртом.

— Звідки знаєш, що треба робити? — Крук уже слухняно почав знімати сорочку, яка на попереку промокла від крові.

— Проходили в училищі, — дівчина вже дістала з-під ліжка металевий тазик, налила в нього з відра воду.

— Підійди ближче.

За півгодини Крук лежав перебинтований у ліжку, а дівчина закінчувала прати зіпсований кулею й забруднений кров’ю одяг. Рана виявилася неглибокою. Куля ледве пробила шкіру, і, наче нехотя, застряла в м’язах. Аня могла б її чимось дістати, але побоялася зараження, та й Крук сказав, що у них там десь є лікар, який ту бісову кулю витягне на світ божий у момент.

Перед тим, як влягтися, Крук розгорнув пояса, дістав звідти аркуш паперу й поклав його на стіл.

— Видно, доведеться все-таки мені в тебе ночувати. Завтра зранку піду. Якщо маєш бажання, прочитай, через що мене сьогодні мало не позбавили життя.

І от, коли Крук зімкнув очі, Аня взяла аркуш, у якому саме посередині зяяв отвір, і стала читати.

З хати до хати, з рук до рук! Воля народам!

Воля людині!

За Українську Самостійну

Соборну державу!

Українські селяни!

Сталін і його партійна зграя, щоб Вас ще більше поневолити, надумали насильно надіти на Вас колгоспне ярмо. До того вживатимуть усіх засобів брехні, обману, насилля й терору.

Що ж це таке — сталінсько-большевицькі колгоспи?

Хай на це питання дасть Вам відповідь жахливе життя селян— колгоспників України, їх безупинна боротьба проти «колгоспної каторги», нечуваний в світі голод в Україні в 1932-33 рр., що приніс мільйони жертв, та, врешті, голод 1946-47 рр., який змушував українських селян-колгоспників мандрувати сотні кілометрів на захід за братньою допомогою — хлібом.

Сталінсько-большевицькі колгоспи — це найганебніший під сонцем визиск праці українського селянина, це грабіж його прадідівської землі і хліба, це підлий засіб винищування українського народу. А «щасливе колгоспне життя», про яке горлають Вам сталінські підбрехувачі, це злидні, голод, холод, нужда, це каторжна праця від ночі до ночі, без свята і відпочинку, що вимотує жили та висмоктує останки сил з людини, це колоніальне рабство.

В колгоспнім ярмі працюватимете біля хліба, а буде Вам його завжди бракувати, бо саме сталінсько-большевицькі грабіжники за посередництва колгоспів пограбують у Вас останні пригорщі зерна, залишаючи Вас і Ваших дітей на поталу голодної смерті. І коли Ви будете пухнути з голоду, тоді галапаси-дармоїди пухнутимуть з обжерства і ще в той важкий для Вас час висилатимуть за кордон відібране у Вас зерно в цілях своєї імперіалістичної політики. А за те, що Ви голодні піднімете з колгоспного лану кілька колосків, каратимуть Вас роками тюрми.

І зараз Сталін і його партійні грабіжники хочуть відібрати у Вас Вашу прадідівську землю, Ваш хліб, а Вас самих, загнавши в колгоспне ярмо, обернуть в своїх рабів — новітніх невільників.

Чи ж за те Ваші прадіди кривавилися в боротьбі за волю народу проти гніту і сваволі панів-поміщиків? Чи ж за те проливали свою кров наші батьки в 1917–1921 рр.? Чи ж за те зараз веде український народ священну збройну боротьбу в повстанських лавах проти гніту і неволі сталінського СССР, щоби на Вашому кривавому поті і важкому труді наживалися народні п’явки, новітні поміщики — сталінсько-большевицькі паразити-дармоїди?

Ні! Вас, українських селян, уже не обдурити сталінсько— большевицьким поневолювачам. Ви вже розкрили їхнє нахабне, підле, загарбницьке обличчя.

Але знайте, що тільки рішучим спротивом проти сталінсько-большевицьких грабіжників врятуєтеся від колгоспного лиха. Тому допомагайте підпільно-революційній боротьбі українського визвольного руху проти тюрми народів СССР! Приєднуйтеся до неї! Бо тільки завдяки цій боротьбі Ви ще не живете в колгоспному ярмі!

Українські селяни! Не дайтеся в жодний спосіб затягнути в колгоспну каторгу! Не вірте партійним побрехувачам! Не бійтеся погроз сталінських гайдуків! Женіть геть зі всіх

сіл організаторів колгоспів! Бийте нахабно-брехливих сталінських собак!

ГЕТЬ СТАЛІНСЬКО-БОЛЬШЕВИЦЬКИХ ГРАБІЖНИКІВ І ЇХНІ КОЛГОСПИ З УКРАЇНИ!

ХАЙ ЖИВЕ РЕВОЛЮЦІЙНА БОРОТЬБА УКРАЇНСЬКИХ СЕЛЯН, РОБІТНИКІВ І ІНТЕЛІГЕНЦІЇ!

ЗА УКРАЇНСЬКУ САМОСТІЙНУ СОБОРНУ ДЕРЖАВУ!

ХАЙ ЖИВЕ ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (ОУН)!

ХАЙ ЖИВЕ УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЙНА ЗБРОЙНА СИЛА — УПА!

ХАЙ ЖИВЕ ВІЛЬНА ПРАЦЯ ВІЛЬНОГО І ЗАМОЖНОГО УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНИНА В САМОСТІЙНІЙ УКРАЇНІ!

УКРАЇНСЬКІ РЕВОЛЮЦІОНЕРИ!

«Колгоспне ярмо», «Сталін і його партійні грабіжники», «сталінсько-большевицькі паразити-дармоїди»… Аня оніміло дивилася на листівку, не бачачи літер, не усвідомлюючи до кінця її змісту. Крук повернувся на другий бік, щось пробуркотів, але не прокинувся. Дівчина поклала аркуш